Повесть «Судьба человека», написанная Шолоховым в военное время – это уникальное произведение о двух искалеченных судьбой душах, которые находят друг в друге опору и поддержку, вместе переживая тяготы нечеловеческих для жизни условий.
Встреча главного героя повести Андрея Соколова с маленьким Ванюшей имела огромное значение для них обоих. Мальчик потерял обоих родителей: отца убили на фронте, а мать подорвали в поезде. Но он все равно не теряет надежды их вновь увидеть, от чего у Соколова отцовские чувства к ребенку.
Главный герой совершает истинно нравственный поступок, когда принимает опеку над Ванюшей. Он мальчику встать на ноги, почувствовать себя нужным и не ощущать больше опасности и тревоги. А тот в свою очередь лечит измученную душу Андрея, дарит спокойный сон и надежду на светлое будущее.
Герои «Судьбы человека» являются собирательным образом всех жителей того времени. Многие потеряли своих друзей, близких и веру в смысл жизни. Но они же и смогли обрести все это заново, пройдя через боль, смерть и разлуку. И Андрей Соколов, и Ванюша – люди стойкие, закаленные. Сплотившись, они обрели друг в друге силу и надежду на спокойную жизнь после войны.
Кожен з нас впевнений, що приймає оптимальне рішення, яке дозволить з честю вийти з найскладнішої ситуації. Наприклад, ви спізнюєтеся до школи. Щодуху біжите на маршрутне таксі й випадково зачіпаєте літню людину. Вона падає, насилу намагається піднятися… А ви продовжуєте поспішати, на ходу кинувши слова вибачення, але не запропонувавши їй руку до З одного боку, вас можна зрозуміти — ви спізнюєтеся і це може привести до серйозних неприємностей у школі та вдома. Але чи правильно ви вчинили? Звичайно, ні!
Швидко прийнявши рішення, яке здається нам в цей момент єдино вірним, ми можемо мимоволі завдати шкоди іншим людям. Літня людина, яку ви зачепили, потихеньку підніметься. А може, й ні… Ви цього, швидше за все, не побачите, бо вже поїдете. Але ж може статися так, що людина при падінні отримала серйозний удар або навіть перелом. Мало хто знає, що у літніх людей переломи іноді не зростаються, вони залишаються інвалідами або гинуть. Як ви думаєте, чи виправданий буде ваш вчинок? Чи дійсно уникнути запізнення було важливіше здоров’я або життя іншої людини? Ні, не важливіше!
Тому завжди намагайтеся приймати рішення, які враховуватимуть не тільки ваші інтереси, а й інтереси людей, що вас оточують. Хто знає, може бути, завтра вам назустріч теж попадеться той, хто дуже поспішає, і ви опинитеся на місці тієї літньої людини, яку зачепили сьогодні…