1) Действие происходит в дореволюционной России. Повествование ведется по ощущениям самого коня. Жеребенка по кличке Изумруд серебристо-стальной масти выращивают для скачек. Он в одном загоне с жеребцом Онегиным. Изумруд его побаивается, так как рысак старше его и агрессивен.Изумруд заигрывает с кобылой Щеголихой. В это же время он вспоминает свое детство. Как было хорошо с мамой на лугу! Как быстро он бегал и играл. Ему нравится старый конюх Назар и опытный наездник, похожий на англичанина. Однажды его подготовили к скачкам. Наверное, порода Изумруда не подходила для скачек. Наездник Изумруда очень опытно с ним обращается. В итоге, Изумруд выигрывает. Но то, что Изумруд - не нужной породы довольно быстро выясняют, потрогав его шерсть. В итоге Коня увозят в незнакомую ему местность, где с ним никто не занимается. Изумруду сильно позавидовали. Не хотели, чтобы он выигрывал на скачках. Его почему-то прячут от всех. Чтобы прекратить разбирательства жирный конюх с маленькими черными усами, внушавший ужас коню, дает ему овса с ядом. Вскоре Изумруд скончался. 2) Книга заставляет задуматься о жизни животных. Что им также, как и людям, хочется жить и радоваться. О жестоком обращении с животными. Ведь, если коня не использовать для скачек, то можно было продать задешево. Он жил бы и, возможно, приносил бы пользу, хотя и не на скачках. О жадности людей. О нежелании думать и брать ответственность за тех, кого приручил. О мимолетности успеха, которому не стоит радоваться. О том, что жизнь быстротечна.
За горами, за лесами, За широкими морями, Не на небе -- на земле Жил старик в одном селе.. .
присказки
Начинается рассказ От Ивановых проказ, И от сивка, и от бурка, И от вещего коурка. * * Та-ра-рали, та-ра-ра! Вышли кони со двора; Вот крестьяне их поймали Да покрепче привязали. Сидит ворон на дубу, Он играет во трубу;
Как во трубушку играет, Православных потешает: "Эй, послушай, люд честной! Жили-были муж с женой; Муж-то примется за шутки, А жена за прибаутки, И пойдет у них тут пир, Что на весь крещеный мир! " Это присказка ведется, Сказка послее начнется. Как у наших у ворот Муха песенку поет: "Что дадите мне за вестку? Бьет свекровь свою невестку: Посадила на шесток, Привязала за шнурок, Ручки к ножкам притянула, Ножку правую разула: "Не ходи ты по зарям! Не кажися молодцам! " Это присказка велася, Вот и сказка началася.
В этой сказке два главных героя: крестьянский сын Иванушка-дурачок и волшебный конёк-горбунок. Другие персонажи: братья Ивана (Данило, Гаврило) , Царь-девица, глупый царь, Жар-птица, чудо-кит, стрельцы, челядь (слуги), гости (купцы), чудо-кони.
Кожен із нас, напевне, пам'ятає той час, коли мама, кинувши всі недороблені справи, сідала ввечері біля ліжка в дитячій кімнаті й співала колискову. В її голосі завжди було стільки теплоти, ніжності, любові, що по тілу розливалася солодка втома, очі самі заплющувалися й ми поринали в країну снів. Так було з давніх-давен і так буде завжди, бо материні почуття найсильніші й найщиріші в світі, бо ніхто нас ніколи так не пригорне, не любитиме так, як мама. І звичайно, голос матері дитина може впізнати з безлічі інших, бо тільки в ньому відчувається справжня турбота, тільки з мамою малюк почувається захищеним. Тож не дивно, що серед усіх народних пісень особливою красою виділяються колискові, які супроводжували чи не найвідповідальніший час у житті кожної людини. Найперші роки життя для дитини дуже важливі, адже саме в цей період відбувається найбільш стрімкий фізичний і розумовий розвиток. Настільки багато за такий короткий проміжок часу людина більше ніколи не зможе осягнути. Це велика таємниця життя, яку розгадати можуть тільки сама дитина та її мати. Власне, матері традиційно належить найголовніша роль у вихованні маленької особистості. Тож народні колискові пісні є результатом творчого натхнення матерів, які в цих піснях хотіли висловити свою любов до власної дитини, заспокоїти, уберегти маля від будь-якого лиха, побажати гарної долі. У колисковій "Ой ти, коте, коточок" виражене побажання дитині рости великою, здоровою, розумною й щасливою. Як і в багатьох піснях, мати наказує коту не сполохати сон коханої дитини, поки її немає поряд. Жінка має встигнути впоратися по господарству, щоб дитя мало що їсти й пити, було зодягнене в чисте. Мати ніби приносить дитині квіточки зі здоров'ям, міцним сном і щастям. Пісня сповнена пестливих слів, повторів, що надають їй особливої ніжності та мелодійності.Рядки, що повторюються, служать не лише для увиразнення ритмомелодики, а й для того, щоби висловлені сподівання щасливої долі набули магічної сили заклинань, а пестливі слова оповили, приспали дитячий неспокій та материнську тривогу. Так само мотив побажання вгадується і в іншій колисковій "Ой ну, люлі, дитя, спать". Мама вкладає маля спати та йде жати жито, а з поля приносить дитині три квітки, що є запорукою здорового сну й щастя. Колискові пісні невеликі, небагатослівні, але глибокі за змістом. У центрі сюжету — завжди дитина, її сон, щастя, здоров'я. Мати, бажаючи найріднішій, найдорожчій людині в житті доброї долі, тремтливо й ніжно виспівує над колискою свою душу. Саме з колискових пісень новий чоловічок уперше вчиться пізнавати світ, відрізняти звуки, емоційний настрій мами, добре від поганого. Навіть сьогодні, у час, здавалось би, комп'ютерних технологій і музичних центрів, домашніх кінотеатрів і аудіосистем із якісним суперзвучан— ням, малюки віддають перевагу саме маминому виконанню колискової пісні, ніжної, справжньої, доброї і такої вічної.
