Лувр отапливался калориферами. Из решёток в полу дует горячий ветер. После открытия Лувра, на решётках стоят нищие, в основном старики и старухи. Сторожа делают вид, что не замечают людей, хотя, некоторые из них довольно импозантны. Посетители стараются поскорее пройти мимо нищих. Запомнилась старушка с испитым лицом, в истрёпанной тальме. Она стыдливо рылась в сумочке, в которой был лишь рваный платочек, и вытирала им глаза, вызывая жалость.
Ноги у старушки дрожали, но она боялась сойти с решётки, чтобы её не заняли.
Пожилая художница писала копию с картины Боттичелли. Она поднесла стул к калориферу и усадила старушку. Та поблагодарила и неуверенно села.
Болезненная красивая женщина что-то сказала мальчику лет восьми, с которым шла. Он подбежал к художнице, поклонился и поблагодарил её. Художница кивнула. Мальчик радостно бросился к матери. Глаза его сияли так, будто он совершил подвиг. И, действительно, это был благородный поступок.
Объяснение:
1. Соответствие текста теме и основной мысли.
2. Для сочинения-рассуждения – обоснованность ответа на поставленный вопрос, полнота раскрытия темы, наличие примеров-аргументов.
3. Для сжатого изложения – применение оправданных приёмов сжатия исходного текста (исключения, обобщения, упрощения).
4. Смысловая цельность и последовательность изложения мыслей (развертывание по плану); правильность выделения абзацев; композиционная стройность работы.
5. Достоверность фактического материала (в изложении – передача содержания исходного текста без искажений).
6. Соответствие работы учащегося заданному жанру, типу и стилю речи.
Кобзарю мій!
Поете мій високий!
А як же ти поезії писав ?
— Я не писав.
Я плакав і сміявся.
Благословляв, співав і проклинав.
Ліна Костенко
Тарас Шевченко навіки залишиться в українській літературі, адже його внесок у її розвиток неможливо переоцінити. Та чи тільки у літературу він зробив свій внесок? Не слід забувати, що Т. Шевченко також був Геніальним художником, навчався живопису у найкращих майстрів Петербурга. Література та живопис — це прекрасні види мистецтва, але вони матеріальні. Тарас Шевченко — символ цілої епохи, він не просто створював свої поетичні твори, але й виховував свідомість своїх читачів. Він утверджував патріотизм, національну самосвідомість, рішучість та народну мораль.
Найбільшою мрією, найбільшим прагненням Т. Шевченка було побачити свою рідну Україну незалежною та щасливою. Якби зараз я мав можливість звернутися до Тараса Григоровича... Я навіть не знаю, що б я сказав. Звісно, кріпацтво було скасовано ще 1861 року. Зараз Україна незалежна, вона є рівною серед європейських країн. Та, на жаль, ми і зараз маємо безліч суспільних і економічних проблем, які навряд чи можна назвати тим «щасливим майбутнім», про яке так мріяв Кобзар. А з іншого боку, Україна постійно розвивається, бо й сьогодні серед українців є багато людей, які щиро вболівають за долю країни, і хочуть зробити свій внесок у розвиток країни. Мені здається, ніколи не настане той день, коли можна буде сказати, що далі нема куди розвиватися. Отже, я впевнений, що далі буде тільки краще.
Якби я мав можливість говорити зараз з Тарасом Шевченком, я б поставив йому безліч питань! Як він створював свої Геніальні твори? Яким бачив шлях України в майбутнє? Які настанови хотів би дати нам, своїм нащадкам? Але такий діалог, на жаль, неможливий.
А ще мені спало на думку, що відповіді на всі свої питання ми можемо знайти, уважно читаючи твори Кобзаря. У поезіях Тарас Шевченко висловлював своє ставлення до сучасних йому історичних подій, до людських та суспільних вад, навчав своїх читачів патріотизму, чесності. Він хотів бачити українців вільними, освіченими, розумними. Поет дуже любив свою Батьківщину, він не просто сподівався, а й щиро вірив у її майбутнє:
І на оновленій землі Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
Тії слави козацької Повік не забудем!
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій Не забудьте пом’янути Незлим, тихим словом.
Мій твір називається «Уявний діалог із Кобзарем». Я тільки-но перечитав назву і здивувався: чому ж він уявний?! Так, зі свого XXI століття ми не можемо
звернутися до Шевченка, але він і досі веде з нами абсолютно реальний діалог! Він звертається до нас, питає та спонукає до дій через вічні. Геніальні твори, які ніколи не втратять своєї цінності для українського народу.