Червоні вітрила — спочатку з’являються перед нами як конкретний предмет — іграшка, зроблена для продажу Лонгреном, батьком головної героїні Ассоль. Відомий збирач народних переказів Егль, побачивши в руках дівчинки чудову іграшку — вітрильник з червоними вітрилами, сказав їй дивну річ: «Ти будеш великою, Ассоль. Одного разу ранком у морській далечині під сонцем блисне червоне вітрило. Сяюча громада червоних вітрил білого корабля рушить, розсікаючи хвилі, просто до тебе... Красивий принц посадить тебе в човен, привезе на корабель, і ти виїдеш назавжди до блискучої країни, де сходить сонце і де зірки спустяться з неба, щоб привітати тебе з приїздом».
Казкар посіяв у душу юної Ассоль зернятко мрії про диво. Серед сірих буднів її підтримувала віра в диво, і воно сталося. Але Ассоль, з її мрією про принца і червоні вітрила живе в оточенні злісних людей — мешканців Каперни, абсолютно нечулих до прекрасного. Мешканці Каперни не розповідали казок, не співали пісень, вони думали тільки про повсякденні справи. Ассоль теж думає про хліб насущний, але мрія піднімає її над буденним життям. Герої Гріна відрізняються від оточуючих людей. Мешканці Каперни живуть приземленно. А ті, хто хотів жити інакше, іноді не витримували тиску оточуючих: так, став п’яницею добрий вугляр, що завдяки Ассоль зміг побачити ніжні розписи на лозинах старого вугільного кошика. У світі несправедливості, у якому живуть герої Гріна, добро так само незвичайне, як червоні вітрила.
Основний конфлікт «Пурпурових вітрил» — конфлікт мрії Ассоль і дійсності, піднесеної натури з реальним життям. Образ вітрила використовувався в літературі багато разів. Вітрило немов кличе в невідому далечінь, де на героя чекає прекрасне майбутнє, щастя. Але вітрила зазвичай бувають із грубої парусини сірого кольору, а тут — червоні й шовкові. Такі вітрила можна зшити, але в житті подібне марнотратство зустрінеться нечасто. Це диво, але рукотворне. Пурпурові вітрила — символ здійсненної мрії, неминучого торжества сил добра над силами зла. Думкою звертаючись до дочки, Лонгрен думає: «Багато доведеться в майбутньому побачити тобі не пурпурових, а брудних і хижих вітрил; здалеку — ошатних і білих, поблизу — рваних і нахабних».
Пурпуровий колір набуває в творі особливого смислу. Пурпуровий колір — колір життя. Пурпуровий колір для героїв О. Гріна має символічне значення: він говорить про те, що можна досягти незбутнього, перетворити казку на реальність. Пурпурові вітрила — це справа рук самої людини. Капітан Грей скаже чудові слова: «Я зрозумів одну нехитру істину: Вона в тому, щоб робити так звані дива своїми руками». Пурпурові вітрила — це казка, що стала дійсністю, дивом, так просто зробленим людиною для іншої людини. Грей знайшов своє щастя, коли подарував Ассоль її дитячу мрію. Фінал повісті звучить як гімн мрії, як торжество духовного початку в людині. Грін стверджує, що шлях людини повинний бути освячений великою заповітною метою. Вона додасть йому стійкості і шляхетності у боротьбі з негодами життя. Казкові пурпурові вітрила допомагають читачеві дійти висновку, що високе покликання людини в тому, «щоб робити так звані дива своїми руками».
Багато поколінь читачів із захопленням читають цю прекрасну казку. І щоразу Грін переконує нас, що людина не може жити без високої мрії, що в кожному серці живуть свої червоні вітрила. Вони наближаються до берега, що чекає їх, і кожну мить здійснюється багато надій, великих і маленьких.
А.Линдгрен «Расмус-бродяга»
Эта повесть о поиске счастья с опасностями и забавными ситуациями.
Герой книги — девятилетний шведский мальчик Расмус. Он круглый сирота и живет в приюте. Такие дети, лишенные любви и ласки, вынуждены сами зарабатывать себе на хлеб. Начальница Вестерхаги фрекен Хёг очень строгая, любит дисциплину и послушание.
Расмус мечтает найти себе добрых, красивых и богатых приемных родителей, но усыновляют только кудрявых девочек, а он мальчик с прямыми волосами.
Однажды ночью Расмус убегает из приюта, но на свободе его ждет много разочарований. К счастью, он встречает отзывчивого и милого бродягу Рая Оскара по прозвищу Праведная Кукушка и становится бродячим музыкантом. Так начинается его новая жизнь, полная приключений и опасностей. Вместе они наткнулись на бандитов, нашли и вернули украденные деньги и ожерелье. Из-за клеветы Оскара посадили в тюрьму, он убегает и чуть не лишается жизни. Повезло, что появилась полиция во главе с ленсманом и всех
Больше всего мне понравился эпизод, где Расмуса хотели усыновить богатые люди. А он, всегда хотевший быть сыном состоятельных людей, не смог расстаться с Оскаром и посоветовал им лучше взять из приюта своего лучшего друга Гуннара.
Все заканчивается благополучно, Расмус исполнил свою мечту: стал героем, обрел настоящих, любящих родителей Оскара с его женой Мартиной и дом.
Книга учит ответственности человека за себя и за других, преданности, что любовь нельзя менять на богатства, и даже бедный должен быть честным, счастье нужно искать, а не ждать.
в великобритании преступники унесли неподъёмную скульптуру вместе с бетонным постаментом. об этом сообщило издание metro. полиция объявила в розыск похитителей «с силой геркулеса», укравших в городе бристоль огромную статую древнеримского бога войны марса вместе с постаментом. керамическая скульптура изображала голову и туловище марса. она находилась во дворе создавшего ее скульптора, 57-летней люсиэнн лассаль (lucianne lassalle). женщина надеется, что кража статуи была «пьяным розыгрышем», и скоро похитители ее вернут. она сделала статую около десяти лет назад и перевезла ее с собой из другого города. «хоть это и статуя марса, но для меня это больше мемориал павшим в войне. это особенная для меня работа, и, к тому же, серьезная финансовая потеря, так как она не была застрахована», — отметила лэссэлл. тем не менее она признает, что ей лестно, что кто-то предпринял столько усилий для обладания ее работой. она отметила, что скульптуру невозможно поднять одному человеку, и она не понимает, как ее перенесли через забор. великобритания кримин
источник: