У творах видатного французького комедіографа Мольєра відбилися проблеми й естетичні пошуки його часу, а його доля відобразила становище письменника в суспільному житті Франції XVII століття. В історію світової літератури Мольєр увійшов як засновник “високої комедії”. Незважаючи на класицистичні правила, дотримання яких було обов’язковим для драматургів його часу, Мольєр створив художньо досконалі комедії з напруженим сюжетом і цікавими характерами. В основі сюжетів його комедій лежить конфлікт, відомий класицистам,- протистояння.
Объяснение:
Аналіз твору вірша "Книги в червоній палітурці", Марина Цветаєва:
Тема: Про улюблені книжки, про улюблене заняття – читання.
Ідея: світ дитинства та світ Книги — це один гармонійний та щасливий світ, а світ дорослих контрастує з ними, тому що вони більше не вірять в реальність світу Книги.
Головна думка: на думку автора, віра в живе слово Книги і робить дитину чистою, сміливою та щасливою. Герої найкращих творів світової дитячої літератури стали для багатьох хлопчиків і дівчаток різних країн та епох не тільки найкращими друзями, а й провідниками у неповторний світ, де завжди сяє сонце, де панують щастя, радість і завжди звучить дитячий дзвінкий сміх!
Ліричний герой: доросла людина "Из рая детского житья...". Рай — щось далеке та невимовно прекрасне. Дитинство залишилось у минулому ліричної героїні. Вона остаточно прощається з дитинством. Доросла героїня розуміє, що щастя, радість залишились у далекому дитинстві й ніколи не повернуться, в дорослому житті немає місця фантазії, літературні герої ніколи більше не оживуть. У дорослому житті багато зла та несправедливості, з гіркотою героїня говорить про те, що єдині, хто не зрадить, — це улюблені з дитинства книги, що робили її щасливою.
Сюжет вірша:
розповідає про маленьку авторку, одержимою книгами, і сюжетами творів Марка Твена. Дух ліричної героїні захоплювали напружені сцени, такі як розв'язка роману "Принц і жебрак", момент в печері з Томом і Беккі з "Тома Сойєра". Калейдоскопом ці сюжети миготять у міру прочитання вірша. Своє твір Марина Цвєтаєва закінчує, використовуючи урочисті звернення до славу дитинству і книгам - "про золоті часи", "про золоті імена". Вірш перетворюється в гімн, в оду літературі і юним рокам.
Художні засоби: епітети: «золоті часи», «потертому палітурці», «манірною вдови», уособлення: «тремтять вогники», вигуки: «мені страшно!», «Боже!» і риторичне питання: «... чому серед червоних книг знову за лампою не заснути б?».
Живет одинокий человек по имени Ханс. В маленьком городке, где и был дом
пекаря, он ночевал на чердаке. Дело было осенью...
Ханс шел по улице, надеясь найти себе работу. Шел мелкий дождь, поэтому его одежда немного намокла. Смотря по сторонам, он заметил чудный магазинчик с игрушками. Ханс, не долго думая зашёл в него.
За прилавком стояла девушка, в прекрасном бежевом платье.
– Что вам угодно? – спросила девушка поправляя свои русые волосы.
Ханс, юноша из бедной семьи, утонул в ее голубых глазах.
– А к вам нельзя устроится на работу? – спросил он покраснев...
( сорян, я чем то курилась )