В думах переважно зображували події героїчного характеру, підносили ідею патріотизму, необхідності обороняти рідну землю. Отже, у думах оспівували різні подвиги, народно-визвольну боротьбу козаків проти чужоземних нападників, проти сваволі панів. Героями дум найчастіше виступали люди з народу, які захищають незалежність рідної країни. Серед них варто назвати Самійла Кішку, Івана Богуславця, козака Голоту та інших, слава про яких ніколи «не вмре, не поляже». Усі ці персонажі є виразниками волі народу, втіленням його мудрості й сили.
Отже, думою називають народну ліро-епічну пісню, у якій оспівано історичні або соціально-побутові події, яка має специфічну будову й виконується речитативом (читання співучим голосом під музичний супровід кобзи або бандури). Виникли думи в ХV —XVI ст.
До характерних особливостей історичних народних дум належать такі:
1.зображення важливих суспільних подій, видатних історичних осіб;
7.виконання речитативом під акомпанемент кобзи, бандури, ліри;
8.усне поширення й зберігання;
9.варіантність тексту;
10.великий обсяг (як для фольклорних творів). Українські думи відтворювали:
11.страждання невільників у турецькій неволі («Невільницький плач», «Маруся Богуславка», «Про втечу трьох братів з Азова, з турецької неволі»);
12.боротьбу українського народу за визволення з‑під гніту експлуататорів у XVII ст. («Іван Богун»…);
13.діяльність історичних героїв, які стали на чолі визвольної боротьби— Богдана Хмельницького і його сподвижників — Максима Кривоноса, Івана Богуна, Нечая Морозенка;
класові суперечності між козацькою старшиною та простим рядовим козацтвом, виступи проти «своїх» панів («Дума про козака Ганжу Андибера»);
проблеми моралі, людських взаємин («Бідна вдова і три сини», «Сестра і брат»…).
Дуже тісно народна дума пов'язана з жанром народної історичної пісні. Однак існують і певні відмінності. Наприклад, пісню співають, а думу виконують речитативом — повільним проказуванням, наближеним до співу. Дума, на відміну від пісні, має нерівноскладові рядки та здебільшого характеризується дієслівним римуванням. Думи не мають строфічної будови. Для надання думам образності вживають народнопоетичні засоби: постійні епітети, заперечні по-рівняння, персоніфікації, поетичні паралелізми, тавтологію, повтори, риторичні запитання, символи тощо.
Иногда мы теряемся в этой жизни. У каждого рано или поздно приходить пора, когда он начинает сомневаться в том, как он или она живет, чем занимается, как строит свою жизнь. В такие моменты мы сразу начинаем задумываться о древнем вопросе: «В чем смысл жизни?» . Этот вопрос интересовал философов всех времен и народов, и не зря, мы ведь тоже задаем его себе, так или иначе. Учитывая наше сегодняшнее положение, особенно присутствие глобализации, умные мысли и зомбо-слоганы до нас доходят быстро, они практически присутствуют с нашего самого рождения и врезаются в наше сознания с тех пор, как только мы начинаем понимать родной язык. Да, к сожалению это так. Если когда-то Платон мог долго думать об этом и не имел возможности выслушать умную мысль хотя бы немного равного ему по состоянию ума человека, то теперь мы слышим и видим результат раздумий не одного человека и не только умного. Современное общество считает, что смысл в жизни в том чтобы: - зачать и воспитать ребёнка; - посадить дерево; - построить дом; - добиться успеха в карьере; - заработать много бабла; - найти свою половинку; - и т. д. и т. п. А я вот не знаю, сначала тоже так считал, но недавно понял, что не совсем этого хочу. Это ведь навязанное социумом мнение, у которого свои выгоды, надо ведь страну поддерживать своим трудом! Вспомните коммунистов, вот это слоганы были, земля селянам, заводы рабочим, блин. Да ладно, не будем вспоминать ошибки что сделано, то сделано. Я понял, что не всё вышесказанное является смыслом моей жизни. Я понял, что это не оно, но также я понял, что я не знаю, что является смыслом моей жизни. И это более всего меня убивает. Вроде приятно заниматься наукой, бизнесом, учится, жить студенческой жизнью, развлекаться иногда с друзьями. Вроде всё нормально, возможностей у меня больше чем у большинства знакомых ровесников, но всё равно что-то не так. Моим наказанием является моя собственная пытливость. Всё мне хочется знать, всем, чем не надо интересуюсь, а потом понимаю что чем дальше в лес, тем больше дров. Но к тому времени уже поздно, искра и огонь вспыхнул. Порой по-доброму завидую беззаботной жизни многих моих знакомых. Как им хорошо, они не задумываются о таких вопросах, как я и это не портит им жизнь и настроение. Да, согласен, что придет их время, и они будут в том же положении, в котором нахожусь я. Но мне от этого не легче, сейчас они проживают чудесную молодую студенческую или около того жизнь, а я просираю это золотое время на глупые раздумья толку от которых пока нету никакого. Конечно, я как ярый оптимист понимаю, что это всё к лучшему и в ближайшем будущем я найду ответы на свои вопросы после чего получу столь сильный заряд энергии, который навсегда изменит мою жизнь. Я это чувствую, это будет и очень скоро. Грядут большие перемены для всех нас. Но всё же сейчас я завидую тем птицам, о которых писал Антонио Менегетти, он приводил пример в книге «Монитор отклонений» о том, как беззаботно живут птицы. Порой, после тяжелого дня добывания пищи, хотя не факт что он был тяжелый, это мы, люди, всегда всё усложняем, у животных всё проще. Так вот, в конце дня птицы часами могут наблюдать за красотой заката солнца и медленного затухания западного неба. Они наслаждаются природой и жизнью в полной мере, в отличие от нас. Иногда и я хочу быть этой птицей, которая не придумывает себе никаких проблем и суеты, она не планирует ничего на завтра и послезавтра, она живет сегодня и берет от жизни все, что ей предлагается. Жаль что у нас всё так сложно. Конечно, у нас есть свои радости, но согласитесь всё гениальное — просто, а мы всю жизнь только и делаем, что усложняем своё и так кратко пребывание в этом чудном мире.
Характерной чертой Чичикова является невероятная многогранность его натуры. Гоголь подчеркивает, что таких людей, как Чичиков, разгадать нелегко. Образ Павла Ивановича Чичикова раскрывается преимущественно через общение с другими героями. Однако Н. В. Гоголь прибегает и к приемам характеристики через предмет и к внутреннему монологу как средству характеризации персонажа. Можно упомянуть, например, знаменитую шкатулку Чичикова, подробное описание которой дается и в первой главе, и в эпизоде посещения Павлом Ивановичем имения Коробочки, и во втором томе, когда, находясь под следствием, Чичиков, постоянно вспоминает об этой шкатулке. В ней для Павла Ивановича сосредоточилось все, чего он смог добиться в жизни, плоды "трудов".
Условия, в которых формировался Павел Иванович, заставили его скрывать свои эмоции и желания, заставили сначала думать, затем действовать, сделали его расчётливым и предприимчивым. В Чичикове нет эмоциональности, нет бесшабашности, нет глупости, нет “жизни через край”. Герой новой эпохи, эпохи эгоизма и расчёта, лишён сильных эмоций. Эти мысли возникают и в момент чтения главы о Ноздрёве. Глава представляет Ноздрева, но многое раскрывает и в натуре главного героя -Чичикова.
Отже, думою називають народну ліро-епічну пісню, у якій оспівано історичні або соціально-побутові події, яка має специфічну будову й виконується речитативом (читання співучим голосом під музичний супровід кобзи або бандури). Виникли думи в ХV —XVI ст.
До характерних особливостей історичних народних дум належать такі:
1.зображення важливих суспільних подій, видатних історичних осіб;
2.певне дотримання правдивості життєвих фактів;
3.докладність поетичної розповіді;висока поетичність мови;
4.невелика кількість основних дійових осіб (дві або три);
5.своєрідність побудови (зачин,основна частина, повтори,кінцівка);
6.віршована форма(нерівноскладовість рядків,довільна специфіка римування, монорими);
7.виконання речитативом під акомпанемент кобзи, бандури, ліри;
8.усне поширення й зберігання;
9.варіантність тексту;
10.великий обсяг (як для фольклорних творів). Українські думи відтворювали:
11.страждання невільників у турецькій неволі («Невільницький плач», «Маруся Богуславка», «Про втечу трьох братів з Азова, з турецької неволі»);
12.боротьбу українського народу за визволення з‑під гніту експлуататорів у XVII ст. («Іван Богун»…);
13.діяльність історичних героїв, які стали на чолі визвольної боротьби— Богдана Хмельницького і його сподвижників — Максима Кривоноса, Івана Богуна, Нечая Морозенка;
класові суперечності між козацькою старшиною та простим рядовим козацтвом, виступи проти «своїх» панів («Дума про козака Ганжу Андибера»);
проблеми моралі, людських взаємин («Бідна вдова і три сини», «Сестра і брат»…).
Дуже тісно народна дума пов'язана з жанром народної історичної пісні. Однак існують і певні відмінності. Наприклад, пісню співають, а думу виконують речитативом — повільним проказуванням, наближеним до співу. Дума, на відміну від пісні, має нерівноскладові рядки та здебільшого характеризується дієслівним римуванням. Думи не мають строфічної будови. Для надання думам образності вживають народнопоетичні засоби: постійні епітети, заперечні по-рівняння, персоніфікації, поетичні паралелізми, тавтологію, повтори, риторичні запитання, символи тощо.