Объяснение:
Вплив сім’ї на розвиток особистості залежить від її складу, морально-психологічного клімату, соціальної орієнтації, загальної та педагогічної культури батьків, часу і характеру спілкування кожного з них з дитиною, єдності чи суперечливості вимог до-неї, кола сімейних інтересів тощо. Особливе значення для розвитку особистості дитини мають наступні умови:
1. Батьківське тепло, взаємна повага в сім’ї, довіра до дитини. Моральний розвиток дитини можливий лише в сімейній атмосфері взаємної поваги і довіри Діти, які емоційно залежать від батьків і відчувають до них велику прихильність, виростають більш совісними в порівнянні з тими, хто не знав таких відносин. Довірливі, щиросердечні стосунки сприяють тому, що діти поважають батьків, захоплюються ними і прагнуть бути схожими на них, що в кінцевому рахунку формує в них позитивні моральні якості. Діти, які відчувають турботу, любов і довіру батьків, вчаться так само ставитися до інших. Підлітки, які живуть в атмосфері ворожості і нерозуміння, хоча й бояться своїх батьків, але переймають їхні негативні риси.
2. Частота й інтенсивність спілкування батьків з дітьми. Те, в якій мірі дитина ідентифікує себе з одним із батьків, залежить від частоти, інтенсивності і близькості їхнього спілкування. Для сина, що проводить більше часу і батьком, вплив останнього буде вирішальним. Аналогічно, дівчинка, якій бпижче товариство матері, скоріше ідентифікує себе саме з нею Завдяки частому й інтенсивному спілкуванню з батьками (особливо якщо воно демократичне) дитина переймає і засвоює батьківські цінності та норми. Однобічний авторитарний вплив батьків веде до більш слабких емоційних зв’язків з дітьми і знижує ефективність виховання.
3. Сімейна дисципліна, методи виховання, які використовуються батьками
Сімейна дисципліна впливає на моральний розвиток дітей, коли проводиться в життя не хаотично, а послідовно; коли підтримується за до довірливого спілкування і переконування, а не зовнішнього контролю; коли між дітьми і батьками складаються демократичні стосунки, а не процвітає вседозволеність чи деспотизм.
Одним з найважливіших аспектів дисципліни є послідовність дій батьків та їхня взаємна узгодженість Непослідовність вимог створює в сім’ї нестабільну, нервову обстановку, що, природно, не сприяє моральному розвитку дітей, а іноді призводить до їх ворожості і навіть протиправних вчинків.
Батьки, що покладаються на каральні методи, не досягають справжньої мети: формування у дітей совісності, уміння плідно спілкуватися і взаємодіяти з навколишніми. Жорстокі покарання, особливо на тлі негативних у цілому відносин, ведуть до того, що дитина виростає черствою, байдужою, недисциплінованою. Замість того щоб виховати чуйність, такі методи послаблюють чутливість, діти звикають боятися і ненавидіти, вони не хочуть піклуватися про інших, не прагнуть заслужити схвалення. Підлітка можна змусити підкоритися, але як тільки загроза покарання ззовні зникає, його поведінка стає потенційно антисоціальною.
4. Приклад батьків
Важливо, щоб батьки самі були моральними людьми, якщо вони прагнуть прищепити своїм дітям моральні норми і цінності. Багаторічні дослідження дорослих, які у підлітковому віці були засуджені за антигромадську поведінку, свідчать, що в період становлення на них найсильніше вплинула антисоціальна поведінка батьків.
На жаль, є родини, де складаються несприятливі умови для виховання дитини. До них належать сім’ї, уражені алкоголізмом, з аморальною поведінкою батьків, низьким культурним та освітнім рівнем, поганими житловими умовами та недостатнім матеріальним забезпеченням, конфліктністю у взаєминах між членами родини. До неблагополучних зараховують і зовні благополучні родини, у яких систематично припускаються серйозних помилок в сімейному вихованні внаслідок несприятливих взаємин між членами родини, педагогічної неосвіченості, низького рівня педагогічної культури. Діти з таких сімей, незважаючи на матеріальний “достаток, виростають озлобленими, замкненими, з порушеною вольовою активністю.
У деяких сім’ях батьки цікавляться лише успішністю дітей у школі. Питання морального виховання, поведінки дітей, взаємин із товаришами, статусу їхньої дитини в класному колективі таких батьків не хвилюють.
Ні про які контакти у стосунках батьків і дітей не може бути і мови у сім’ях, де переважає надмірна суворість у ставленні до дитини, застосовуються антипедагогічні засоби впливу. Деякі батьки не враховують вікових та індивідуальних особливостей дітей, їхніх інтересів, здібностей. Особливо гостро це відчувається, коли діти переходять у підлітковий вік. У таких родинах дитина почуває себе чужою, страждає від браку взаєморозуміння з батьками.
Ватсон (доктор Ватсон, вар. пер. Уотсон) — постоянный спутник Шерлока Холмса. Врач по образованию, военный хирург, закончивший Лондонский университет в 1878 г., выполняет функцию летописца деяний Холмса. Во время англоафганской войны (1878-1880) ружейная пуля разбила ему плечо. По собственному признанию, не выносил никакого шума. Появившись в Лондоне, некоторое время жил в гостинице, потом снял комнату на Бейкер-стрит с работавшим в химической лаборатории больницы Шерлоком Холмсом, которого ему представили как чудака, энтузиаста некоторых областей науки, но человека порядочного. Правдивый, прямой и обходительный одновременно, обладающий чувством справедливости, надежный и трогательно привязанный к Холмсу, В. наделен множеством прекрасных качеств. Его присутствие рядом с Холмсом в повествовании возвышает Холмса, который кажется недосягаемым в своих достоинствах даже на фоне столь порядочного человека, как В. Он сравнивает Холмса с Дюпеном Эдгара По. Но Холмс невысокого мнения о Дюпене и его приемах. Один из приемов, в результате использования которого Холмса и В. воспринимают как в действительности существовавших личностей, как раз и заключается в том, что они обсуждают литературных персонажей, себя в их ряд не включая, подчеркивая тем самым свою «настоящность».
Холмс Шерлок (мистер Холмс) — персонаж цикла детективных повестей и рассказов, прототипом которого стал Джозеф Белл — преподаватель медицинского колледжа в Эдинбурге, обладавший необыкновенной наблюдательностью и умением разбираться в житейских ситуациях с дедуктивного метода, чем удивлял своих студентов, одним из которых был Артур Конан Дойл. X. называет себя сыщиком-консультантом, он берется только за сверхсложные, самые запутанные дела, от которых отказываются Скотленд-Ярд и частные агентства. Не выходя из комнаты, может распутать преступление, над которым тщетно бились другие. Он принципиально отличен от стандартно мыслящих, тупоумных и неумелых полицейских и сыщиков из Скотленд-Ярда, которым никогда не суждено стать профессионалами. Для X. занятие сыщика — менее всего зарабатывать деньги. К решению любой задачи он относится как философ, как художник, как поэт. Чем труднее проблема, тем более она ему интересна. Уникальным X. делает высота качеств его личности. Любитель Гайдна и Вагнера, легко цитирующий Горация, Петрарку и Флобера, X. является автором трудов по психиатрии и химии, Ватсон свидетельствует, что X. почти не имел представления о современной ему литературе, политике и философии, он ничего не знал ни о теории Коперника, ни о строении солнечной системы и говорил Ватсону о том, что все это ненужные знания. По мнению X., человеку нужны лишь знания, которые являются инструментами познания мира
Объяснение:
Конечно,справедливо,они по своей натуре очень мерзкие люди и поступки их такие же.Например:Любовь Онисимовна получает главную роль и в придачу камариновые серьги от графа — подарок «лестный и противный» — первый знак особенной чести быть возведенною в «одалиски» и доставленной на графскую половину.Уже говорит об отношении графа к актрисам,да и к женщинам в целом.
Братец его,когда приезжает к Каменскому приказывает его подстричь и поправить бороду,но того,кто его случайно зацепит лезвием,прикажет казнить.Тоже говорит об тиранической натуре и любви к игре на человеческих чувствах и страхах,желании показать свою власть.
Ну и самых главный момент-это погоня и пытки за влюблёнными Любовью и Аркадием,ее заставляют слушать,как пытают Аркадия в подвале,под комнатой,в которой она находится.
Аркадия и Любовь никто не хотел венчать,все боялись тирании Каменского,один пор согласился,да и тот признался в содеянном.