Главным героем является Андрей Соколов. Он простой советский человек, у которого жизнь была такая же, как и у многих других людей. Работал, женился, были у него и дети. Но жизнь его изменила война. Он пошел на фронт сразу же. Попал в плен, где пробыл 2 года. И вернувшись домой, узнал, что бомба попала в его дом, его жена и дочери погибли.
Ванюшку он усыновил, потому что остался одинок, и ему хотелось о ком то заботится. А так же стало жалко Ванюшку и он решил забрать его к себе. Рассказ так называется, потому что у каждого человека во время войны могла сложится судьба. И автор рассказал одну, из нескольких миллионов.
Ще з самого дитинства, я мріяв(ла), навчатися у якомусь хорошому закладі. Я була(в) капризною та перебірчивою дитиною.І мені зовсім нічого не подобалося.Йшли роки до закінчення школи, всі вже знайшли хто куди буде поступати. І ось прийшлось обирати мені, вищий навчальний заклад. Я вибрала саме цей ВУЗ, не тому що мені хтось сказав сюди поступати, а тому , що він найкращий. Тут добре навчають студентів своєї спеціальності.В цьому закладі всі викладачі, і не тільки вони, дуже привітні і завжди готові до чомусь навчити ще більшому, порадити, підтримати у важкій ситуації.У цьому ВУЗі все найкраще, тут все робиться для нашого майбутного. І якщо мені би колись запропонували піти в інший навчальний заклад, я б нізащо не пішла туди, тому що все найкраще саме тут. В цьому ВУЗі викладають найкращі викладачі, саме вони навчать тебе твоєї професії. І якщо ти хочеш по справжньому чогось навчитися, поступай саме сюди, тут тобі раді завжди.