Чего добивалась царица от зеркальца и почему пушкин называет ее по-разному: царица, баба, гневная царица, злая царица, злая мачеха? какое из этих слов выражает в полной мере причину её доброго отношения к царевне? ,
Царица хотела узнать, милее ли она царевны. Если зеркало ей напоминала, что падчерица красивее, она бросала зеркальце, отправляла царевну в лес и велела там ее оставить. Царица была завистливая, злая, не делала никому добра, поэтому ей больше подходит фраза " злая царица". По отношению к царевне она была "злой мачехой", потому что все время ее обижала..
Україна, український народ, українська мова! Які величні, незрівнянні ні з чим поняття! Україна, як і українська мова, мають свою історію. Україна... В одному цьому слові бринить жмуток смутку і краси, величі і слави, країна, де найбільше люблять волю і довго не мали її, країна гарячої любові до народу, вікової боротьби за щастя, рівноправність, незалежність. Така ж доля спіткала і мову. І хоча український народ – один із великих слов’янських народів – був розтерзаний і пошматований впродовж тривалого часу між різними імперіями, позбавлений політичних прав, позбавлений права на творення рідної літератури.Зараз Україна – незалежна держава. І вона, звісно повинна мати свою мову, повинна відродити її з розумом, повагою, відродити культуру, не поспіхом та указами, а серцем і бажанням людей.Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов’язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить.Мова – це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об’єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу – це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.Мова – це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова – це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам’ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям. В своїх віршах, творах вони описували обурення і гноблення до рідного слова:Коли забув ти рідну мову,Яка б та мова не була –Ти втратив корінь і основу,Ти обчухрав себе дотла.(Дмитро Білоус)Розуміння ролі мови в житті народу визначає естетичне кредо Лесі Українки, М.Коцюбинського, А. Малишка. А ще П. Тичина та М.Рильський щедро висівали добрі зерна свого поетичного слова на ниву української літературної мови; зерна проросли, збагатили, сповили мову новими висловами. Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше вона має володіти, звичайно, рідною мовою. І це не тільки й тому, що рідна мова, - це невід’ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші, найніжніші струни людської душі.Мова – це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова – найкращий цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.
Вроде Jnan A.Destan-i Nesl-i: Cingiz Han Kitabi hakkinda // Azerbaycan yurt bilgisi, 1934. III = Инан А. О книге «Дастан-и несли Джингиз-хан» // Азербайджан юрт билгиси. 1934. № 3 (на турец. яз.).Даль В. И. Башкирская русалка // Башкирия в рус. лит. Т. 1. Уфа, 1989.Назаров П. К этнографии башкир // Этнограф. обозрение. 1890, № 1. С. 164—192.Полное собрание ученых путешествий по России, издаваемое Императорскою Академиею Наук, по предложению ея президента. СПб., 1822. Т. 4. Продолжение записок путешествия академика Лепехина.Хусаинов Г. Б. Быуаттар тауышы = (Голос веков). Уфа, 1984 (на башк. яз.).
Царица хотела узнать, милее ли она царевны. Если зеркало ей напоминала, что падчерица красивее, она бросала зеркальце, отправляла царевну в лес и велела там ее оставить. Царица была завистливая, злая, не делала никому добра, поэтому ей больше подходит фраза " злая царица". По отношению к царевне она была "злой мачехой", потому что все время ее обижала..