Яким Сомко
Найкращі риси українського менталітету – чесність, відданість та патріотизм – П. Куліш відтворив перш за все в образі гетьмана Сомка. Сомко виступає в романі уболівальником за долю України, не хоче, щоб через його особисті інтереси почалися чвари. Наказний гетьман Сомко щиро засмучений недолею рідного краю, він – продовжувач справи Богдана Хмельницького. Про це свідчать Сомкові слова: “Зложити докупи обидва береги Дніпрові, щоб обидва приклонились під одну булаву!”. Він щирий і незлобливий лицар, гордий і розумний ватажок. Коли вірні йому козаки вирішили покласти голови, але не віддати свого гетьмана на поталу, він говорить: “Братці милі! Що вам битись за мою голову, коли погибає Україна!”. Портрет Сомка у романі подано романтичними фарбами, виразами схожими на історичні пісні та легенди, автор нам подає гетьмана таким, яким бачив його народ: “Сомко був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної” (пишуть у літописах); був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі; і вже чи ступіть, чи заговорить, то справді по-гетьманськи…” Благородно поводиться він в останню годину життя, відмовляється врятуватися ціною смерті Кирила Тура, який прийшов визволити його з в’язниці. Сомка автор наділяє характерними рисами українського полководця і державного діяча – тими рисами, якими наділив його народ в думках, піснях та легендах.
Тема: роздум про можливості кожної особистості (життя і боротьба сина свого народу)
Головна думка: «в людині, затям, лежить невідгадана сила» (заклик бути патріотом)
Провідний мотив: утвердження сильної і сміливої особистості
Рід літератури: лірика
Вид лірики: громадянська (патріотична)
Збірка: «Вежі» (1940)
Жанр: вірш
Художні засоби
Епітети: невідгадана сила, відважним життям, солодкий тягар, гостру петарду, невблаганним сумлінням
Метафора: «в людині … лежить … сила», «Зрослась небезпека з … життям», «нести тягар … таємниць», «петарду наказу», «надать блискавичність думкам», «рішенням важкість каміння», «стать сам на сам з … сумлінням».
Порівняння: «зрослась …, як з тілом смертельника крила»
Повтори (анафора, єдинопочаток): «І …»
Да. Конкретно в повести "Капитанская дочка" Гринёв влюбился в Марью Ивановну(дочку коменданта Белогорского крепости), и после этого последовал ряд проблем.
1. Ему пришлось возвращаться в крепость зя его любимой.
2. Его отец далеко не сразу дал согласие на женитьбу и из-за этого тоже было много броблем.
3. По сути даже их дуэль со Швабринвм случилась из-за "любовного" стиха , написоного Гринёвым про Марью Ивановну.
Вот так вот.
(ノಠ益ಠ)ノ彡┻━┻