Твір призначений для театральної постановки ,тому складається з двох частин — мова героїв і ремарки, які вказують режисеру на декорації та дії персонажів. Про характер героя читач може судити тільки за словами самого героя, а не дізнаватися зі слів автора твору.
У п’єсі відображено зміни, які відбулися в українському селі після реформи 1861 року. Мартин Боруля — чиновник, тобто вільна людина, яка сплачує грошовий податок. Як бачимо, чиновники — досить заможні люди, у них велике господарство, на якому працюють також і наймані робітники — збіднілі селяни. Мартин платить робітникам «на своїх харчах тридцять рублів», крім того, утримує сина-чиновника. Відповідно до указу, чиновники були зобов’язані подати документи, які підтверджували б їхнє дворянське походження. Якщо ж таких документів не буде, то їх прирівняють у правах до селян. Тому Красовський демонструє зверхність над Борулею.Дворяни, як видно з твору, у суспільстві залишаються привілейованим класом, хоча селяни типу Борулі не поступаються їм у статках. Отож із п’єси перед нами постала Україна середини 80-х років ХІХ століття. Зважаючи на те, що це був один із перших творів письменника на сучасному матеріалі, то, безперечно, «Мартина Борулю» з інтересом сприйняли перші його глядачі (прем’єра відбулася того ж 1886 року).
Объяснение:
ответ:Однажды мы с друзьями решили совершить путешествие на машине времени. Мы сделали амулеты с нашими фотографиями. С их мы могли запустить машину времени.
У нас встал вопрос, куда отправиться, в или будущее. Я предложила моим друзьям совершить путешествие в будущее. Они согласились со мной.
Перед тем как сесть в машину времени, мы взяли еду и положили в рюкзаки.
Наконец сели в машину. Когда мы приложили амулеты к кнопке пуск, машина времени нас накрыла белым шаром. И казалось, что мы были в воздушном шаре. А через мгновение мы оказались в будущем.
Мы попали в прекрасный незнакомый город. Везде были удивительные цветы и растения. Люди вокруг все были приветливые. Они не ходили по земле, а словно парили над ней. Встретили нас очень радушно, все нам показали, рассказали, угостили необычными кушаньями.
После небольшого отдыха мы вернулись домой. Вот такое у нас было путешествие на машине времени.