просві́тництво — широка ідейна течія в полі, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині xvii —xviii століття. представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, — вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. несправедливість та поневолення, які панують у суспільстві, вони вважали наслідком накинутих можновладцями законів, релігійних забобонів та нестачі справжніх знань. своїм завданням вільнодумці проголошували утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання та поширення освіти. xviii століття називають також добою розуму, адже разом з ідеями просвітництва утверджувалася віра в силу знань та можливість розумного облаштування громадського життя. саме в цей час виникла й ідея поступу — тобто послідовного розвитку людства через здобуття нових знань, вдосконалення суспільного ладу та покращення умов життя[1].
просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, утвердження самосвідомості й самооцінки особи. цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу.
просвітництво зародилося практично одночасно в країнах західної європи: британії, франції, нідерландах, німеччині, італії, іспанії, португалії, але швидко поширилося у всій європі, включно з річчю посполитою і російською імперією. велику роль в його становленні відіграв швидкий розвиток природознавства та книгодрукування.
Что важнее личное счастье или благо государства? Вот например, когда я думаю о женах декабристов, которые отказались от своего положения, капиталов и прислуги, уютных домов, светских приемов, вкусной пищи и поехали за своими мужьями в ссылку, в Сибирь, в снега... Мне кажется, что это не было стремлением к личному счастья. Ведь именно их поступок намного сильнее повлиял и всколыхнул умы народа, побудил к революционным настроениям, новым реформам, расширению прав человека. Значит, это было на благо государства. И как оценивать, голодомор на Украине, когда ради блага государства, у людей отбирали самое последнее, хлеб отбирали у детей, беременных и стариков. Почему кто-то однажды решил, что личное счастье этих людей, их семьи и будушее, не так важно, как благо государства. Смотря на сегодняшнее положение нашей страны, отношение отдельных политиков к самым важным людям в нашем обществе: учителям, врачам, молодежи - становится понятно, что кто-то решил, что благо государства важнее, чем личное счастье этих людей. Но я знаю, что изменения не избежны. Ведь именно эти люди учат, лечат и дают будущее детям, а значит и нашей стране. Я думаю, что важнее личное счастье, гармония в семье, потому что счастливый человек, как солнце, согревает собой окружающих и делает мир добрее и лучше. Только счастливые люди могут сделать страну процветающей и прогрессивной. Счастливые люди - творцы блага государства. Это как причина и следствие. Причина благосостояния государства, только счастливые люди, население этого государства.
Главная мысль повести "Ночь перед Рождеством" Н.Гоголя -это чудесное чувство любви,которое преодолеть любые преграды и трудности,любовь добру одолеть зло. Чудеса и мистика случаются в жизни,особенно под Рождество,но если есть настоящее чудо-любовь,то волшебства не избежать.Историческое значение повести очень значимо,Гоголь вступается за родной народ,родную землю,привлекая внимание столицы к проблемам Запорожской Сечи. Идея автора-это донести до читателей веру,что всё в жизни можно исправить,необходимо использовать любой шанс,даже волшебный для разрешения проблем.
ответ:
объяснение:
просві́тництво — широка ідейна течія в полі, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині xvii —xviii століття. представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, — вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. несправедливість та поневолення, які панують у суспільстві, вони вважали наслідком накинутих можновладцями законів, релігійних забобонів та нестачі справжніх знань. своїм завданням вільнодумці проголошували утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання та поширення освіти. xviii століття називають також добою розуму, адже разом з ідеями просвітництва утверджувалася віра в силу знань та можливість розумного облаштування громадського життя. саме в цей час виникла й ідея поступу — тобто послідовного розвитку людства через здобуття нових знань, вдосконалення суспільного ладу та покращення умов життя[1].
просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, утвердження самосвідомості й самооцінки особи. цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу.
просвітництво зародилося практично одночасно в країнах західної європи: британії, франції, нідерландах, німеччині, італії, іспанії, португалії, але швидко поширилося у всій європі, включно з річчю посполитою і російською імперією. велику роль в його становленні відіграв швидкий розвиток природознавства та книгодрукування.