Композиция стихотворения А. Фета состоит из двух частей: первая посвящена описанию природы, вторая – чувствам лирического героя. В первой части стихотворения автор использует олицетворения, описывая лес ("лес проснулся, встрепенулся"), – это усиливает ощущение восторга и полноты жизни. Такой же эффект достигается с выбранного автором размера: стихотворение написано четырехстопным хореем и звучит легко и задорно.
В этом стихотворении встречается частый в поэзии А. Фета мотив единения природы и человека: восторг и ощущение полноты жизни продолжаются и во второй части. Интересно, что в конце появляется метафора ("песня зреет"), которая соединяет мир чувств человека и природы вокруг. Это же поэт делает и с подобранного к слову "жажда" (ощущение, которое испытывает животное) эпитета "весенней".
Я напевне, почну із розкриття поняття слова «милосердя». Милосердя - готовність до пожертвувати собою заради інших, безкорисливо робити добро. Для мене милосердя - це насамперед та якість, який необхідно всім нам і якого зараз дуже не вистачає. Милосердя часто ототожнюють із вірою в Бога, але особисто я вважаю, що це не те саме. Можна допомагати іншим і робити добро й при цьому не вірити в Бога. Можна, навпаки, ходити в церкву тільки тому, що це зараз стало модним, і молитися тільки для того, щоб «забезпечити» собі вічне життя. На жаль, і таке буває. Але з іншого боку, якщо людина щиро вірить у Бога й прагне виконувати всієї його заповіді, він постарається також бути й милосердним. Для мене в милосерді основне - безкорисливість. Наприклад, під час війни сестри милосердя самовіддано доглядали за пораненими, ризикуючи своїм життям, виносили поранених і вбитих з поля бою, і все це зовсім безоплатно. Крім того, вони морально підтримували солдатів, не даючи їм упасти духом, що відіграє величезну роль у їхніх перемогах. Імен більшості з них ми ніколи не довідаємося, але ми завжди будемо вдячні їм за їхню самовіддану працю.