У1931—1932 pp. у роман увійшли образи майстра і маргарити, а в 1937—1938 pp. з'явилася остаточна назва — "майстер і маргарита". у творі порушуються найважливіші моральні й філософські проблеми: свобода і насильство, художник і влада, сенс буття людини, духовна сутність світу, кохання, призначення особистості та вибір її позиції. показано духовну градацію суспільства у культурно-історичному контексті, людини й всього світу. цій головній темі підпорядковані інші: історія загибелі ієшуа га-ноцрі, трагічна доля майстра і його роману, життя івана бездомного, пригоди воланда з його почетом та ін. м. булгаков болісно переживає, що світ утратив свою духовну сутність, люди забули про бога, про вічні цінності, а це неминуче веде до трагедії. на його дум-ку, протиставити будь-якому насильству можна лише одне — силу духу людини, її творчість, внутрішню свободу. тому в романі утверджується ідея високих людських цінностей — добра, справедливості, кохання, волі. ієшуа, майстер і мар-гарита втілюють ідею непереможності особистості, яка усві-домила силу своєї творчості та внутрішньої свободи. душі улюблених героїв м. булгакова непідвладні ні дияволу, ні земній владі. і це має стати запорукою майбутнього духовного відродження світу. "майстер і маргарита" — це "роман у романі". глави про життя москви 30-х років межують з розповідями на біблійні теми (роман, який пише майстер, інтерпретує відому історію зіткнення ісуса і понтія пілата, а також історію жертовної загибелі христа). це дає змогу письменникові розглядати сучасність з позиції вічності та через призму християнських цінностей. композиція роману побудована за принципом контрапункту, тобто поєднання різних, відносно незалежних сюжетних ліній, які розвиваються з різною швидкістю. це зумовлює певну поліфонію твору, його узагальнюючий характер. у побудові роману вбачається вплив григорія сковороди, у трактаті якого "потоп зміїний" викладено концепцію про існування трьох світів: земного, космічного і біблійного; кожен з них має дві сторони — зовнішню (ту, що всі бачать) і внутрішню (неви-диму). у м. булгакова земний світ уособлюють персонажі з московського життя 30-х років (берліоз, римський, варенуха, ласточкін та і до космічного належать воланд і його почёт (азазелло, коров'єв-фагот, кіт бегемот, абадонна, гелла). біблійний світ постає в історіях про ієшуа га-ноцрі,. понтія пілата, левія матвія, іуди, нізу та ін. така художня структура твору — не просто витвір фантазії митця. змальовуючи різні світи, м. булгаков наголошував на розриві між ними. люди живуть на землі і не думають про бога, про всесвіт. злободенні проблеми відсунули на другий план вічні цінності. а це означає, що світ утратив свою духовну ціль і летить у прірву. роман "майстер і маргарита" є попередженням людству про наслідки від порушення законів буття. окрім того, кожен із світів твору — земний, біблійний і космічний — має, згідно з концепцією г. сковороди, дві сторони-на перший погляд, у москві все благополучно, люди їдять, п'ють, розважаються, але насправді це суспільство давно хворе. тому на землю і приходить диявол в образі звичайного обивателя. використання мотивів г. сковороди є м. булгакову усвідомити прихований, нерозкритий зміст життя і показати його справжню сутність. характерною рисою композиції є також те, що епічна оповідь поєднується з ліричними відступами, у яких вияв-ляється авторська позиція. одна з найбільших таємниць роману — біблійний сюжет, який розгортається в уяві майстра. що це? євангеліє від бул-гакова? чи євангеліє від майстра? або євангеліє від воланда, як пишуть у деяких дослідженнях? і хто ж є насправді ієшуа га-ноцрі — христос чи ні? чим різняться він та єршалаїмські мешканці з біблійними героями? і в чому ж, нарешті, сенс такої літературної гри письменника із своїми персонажами та читачами? для чого всі ці загадки, перекручування імен і звернення до відомих подій? м. булгаков не претендував на те, щоб стати євангелістом нового
Оссия. При упоминании этого слова перед моими глазами встает все самое важное, самое красивое, самое дорогое сердцу: прекрасная природа, самобытные города - жемчужины и, конечно, люди - наша гордость, люди, чьи дела и подвиги прославили Россию, вознесли ее ближе к небу, ближе к Богу, ближе ко всему самому замечательному и светлому. Россия – прекрасная страна, которой можно говорить не умолкая. «Россия. Родина. Моя страна», - так может сказать каждый патриот. Самое святое, что есть у человека- Родина и семья. Если мы взглянем на карту мира, то увидим множество разнообразных стран и государств. Но ни одна страна мира не сравнится с Россией. Россия – могучая держава. Россия! Озера синие, поля бескрайние, леса густые, реки быстрые. Уголок России, отчий дом. Русский человек очарован её красотой. Древний автор в XIII веке так взволнованно описывал красоту родной земли: «О, светло светлая и красно украшенная земля русская! Многими красотами дивишь ты: озерами многими, реками и источниками, горами крутыми, холмами высокими, дубравами частыми, полями дивными…». Эту красоту самозабвенно любили и воспевали русские писатели и поэты. Я горжусь тобой, моя Россия! Ни одна другая страна не может похвастаться таким огромным культурным пластом! Пушкин, Бунин, Васнецов, Поляков, Чехов, Гагарин, Никулин, Суворов…Не хватает бумаги, чтобы перечислить всех великих поэтов, писателей, художников, князей- людей, которыми невозможно не гордиться, которым хочется соответствовать.
