Mої pоздуми над твором В. Дрозда «Білий кінь Шептало». «Супроти вітру довго не пробіжиш і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись в душi вільнім, аніж бути скореним насправжки». 3 точки зору композиції, логічніше було почати твір якимось вступом, можливо, розповіддю про біографію письменника чи про літературний процес того часу. Але я відразу виніс на початок свого твору тезу, яка не дає мені спокою. Перш ніж ми почали обговорювати цей твір у класі, ми встигли обмінятися враженнями зіншими учнями. Я зі здивуванням дізнався, що більшість з них сприймає новелу про коня Шептала як новелу про життя тварини, тобто буквально, прямолінійно, якщо не сказати — надто буквально. Але мені здалося, що цей твіp символічний і зовсім не про тварину в ньому йдеться. Я вважаю, що за образом Шептала стоїть глибока алегорія. Шептало — уoсоблення людської душі, ї вагань та поневірянь: прагнення волі чи підкорення силі обставин? Протест чи конформізм? Цитата, винесена мною на початок твору, спричинила глибокі й серйозні роздуми. Але, чи не вперше, я не маю категоричного судження, впевненої власної позиції. Тож я нічого не стверджуватиму, але спробую подумати просто в цьому творі. Є проблеми, про які ти б ніколи й не замислився: якісь конкретні реальні речі до часу видаються важливішими. Але отак, майже випадково, зіткнувшись із цим, я не можу лишитись осторонь...
1. В рассказе "Женский разговор" не указано, сколько лет было Вике.
2. В рассказе присутствуют 5 действующих лиц: Вика, ее бабушка Наталья, соседка Люба, мужчина по имени Семен и автор рассказа.
3. В рассказе не указано, сколько месяцев Вика находится уже у бабушки.
4. В тексте не указан точный возраст, когда вышла замуж бабушка Вики.
5. Фраза продолжается следующим образом: "Женщина сейчас ценится не только за свои прекрасные глаза, та женщина ценится, кто умеет слушать и поддерживать других людей".
6. В рассказе не упоминается имя первого мужа бабки Натальи.
7. В тексте не указано, сколько всего детей было у бабушки Вики.
8. В рассказе не сказано о том, сколько лет прожила Наталья со вторым мужем.
9. Местом действия в рассказе "Женский разговор" является квартира бабушки Вики.
10. В рассказе не объясняется, почему Наталья ложится рано спать.
11. Описание природы в конце рассказа называется "эпилогом".
12. Фраза продолжается так: "Сейчас важно, чтобы женщина была независимой и реализованной как личность".
13. В портретной характеристике Вики используется изобразительное средство "распахнутые серые глаза".
14. В рассказе не упоминается о "смертной воле" первого мужа Натальи.
15. Автор использует сравнение в предложении: "Вика рванула кровать, как гармонь".
16. В тексте не указано, сколько лет назад Вика была у бабушки до этой истории.
17. В рассказе не указано, в какое время года принесли похоронку на Николая.
18. В рассказе не указано, какой гостинец дал ребятишкам Семен.
19. Фраза продолжается так: "Любовь была, как не быть, да другая, ранешная, она причиняла боль и страдание".
20. Образное народное изречение "Чему быть, того не миновать" называется поговоркой.
21. Разговор бабушки и внучки происходит вечером, перед сном.
22. В рассказе преобладает разговорная форма речи, так как персонажи общаются между собой в повседневной реалии.
Mої pоздуми над твором В. Дрозда «Білий кінь Шептало». «Супроти вітру довго не пробіжиш і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись в душi вільнім, аніж бути скореним насправжки». 3 точки зору композиції, логічніше було почати твір якимось вступом, можливо, розповіддю про біографію письменника чи про літературний процес того часу. Але я відразу виніс на початок свого твору тезу, яка не дає мені спокою. Перш ніж ми почали обговорювати цей твір у класі, ми встигли обмінятися враженнями зіншими учнями. Я зі здивуванням дізнався, що більшість з них сприймає новелу про коня Шептала як новелу про життя тварини, тобто буквально, прямолінійно, якщо не сказати — надто буквально. Але мені здалося, що цей твіp символічний і зовсім не про тварину в ньому йдеться. Я вважаю, що за образом Шептала стоїть глибока алегорія. Шептало — уoсоблення людської душі, ї вагань та поневірянь: прагнення волі чи підкорення силі обставин? Протест чи конформізм? Цитата, винесена мною на початок твору, спричинила глибокі й серйозні роздуми. Але, чи не вперше, я не маю категоричного судження, впевненої власної позиції. Тож я нічого не стверджуватиму, але спробую подумати просто в цьому творі. Є проблеми, про які ти б ніколи й не замислився: якісь конкретні реальні речі до часу видаються важливішими. Але отак, майже випадково, зіткнувшись із цим, я не можу лишитись осторонь...