а п'єсою Вільяма Шекспіра "Ромео та Джульетта")
Тема кохання — одна з вічних тем у літературі. Кожен письменник висвітлює її по-своєму, але є твори, що стали зразками розкриття цієї теми. Коли йдеться про кохання молодих людей з родин, що ворогують між собою, ми відразу згадуємо шекспірівських героїв — Ромео і Джульєтту.
Кохання Ромео і Джульетта, світле, чисте та жертовне, розквітло у часи феодальної ворожнечі. За тих умов воно було викликом усьому суспільству, без перебільшень його можна назвати навіть героїчним.
Роди Монтеккі та Капулетгі були непримиренними супротивниками, покоління за поколінням брало участь у боротьбі, коли раптом сама природа подарувала їхнім нащадкам несподіване диво: двоє зустрілися і покохали один одного. Тоді усі умовності, стара мораль, навіть небезпека виявилися неважливими. Саме таким і має бути справжнє кохання, саме в цьому і ховається його переможна сила.
Ллється кров, обставини змушують Ромео стати проти власної волі вбивцею, він вимушений тікати, взагалі усе темне та зле протистоїть цьому почуттю, усе ніби покликане заважати закоханим. Але Ромео здатен ризикнути життям лише заради того, щоб побачитися з Джульеттою, навмисне затягуючи зустріч. Джульєтта також ладна піти на ризик в ім'я кохання, приймаючи зілля, що до їй зімітувати власну смерть: лише так вона діставала змогу вирватися з павутиння умовностей і зовнішніх обставин.
Кохання має більшу цінність, ніж життя, на думку обох закоханих. Життя нічого не варте, якщо не можна бути разом.
Так їхнє почуття виявляється сильнішим за смерть, хоча лише смерть дозволяє їм об'єднатися. Герої гинуть, але насправді це не поразка, а перемога кохання. Програє стара мораль ворожнечі: трагічна розв'язка особистої долі Ромео і Джульетта примиряє старше покоління Монтеккі та Капулетгі.
"Немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту", — стверджує наприкінці п'єси Шекспір. Але цей сум — світлий, а трагедія в цілому — оптимістична. Обставини не знищили кохання, не роз'єднали Ромео і Джульетту. Мораль кохання — а кохання завжди символізувало саме життя — приходить у світ і утверджує нові цінності, нехай навіть настільки дорогою ціною, дарує надію на краще. Попри все, життя перемагає смерть, а любов — ненависть.
Человек живет в прекрасном и яростном мире, где его подстерегают неожиданности опасности. Чтобы в таком мире прожить, нужна огромная любовь к жизни.
Нужно делать этот мир лучше, добрее, быть душевно красивым и щедрым.
Этому учит нас А. Платонов в каждой строчке рассказа. Хотелось, чтобы и ваши сердца были открыты для добра и сострадания и чтобы, как Даша, вы могли бы услышать голос тех, кто одинок и нуждается в
А вот отрывок из произведения,,Неизвестный цветок''
Девочка показала другим детям из лагеря цветочек и они завезли на пустырь землю. Цветку стало гораздо лучше расти в хорошей земле.
Через год Даша опять приехала в пионерский лагерь тот самый, она конечно помнила о цветочке . Девочка пришла на пустырь и не узнала на нём теперь росли разные травы, цветы, но не было того цветка. Даша подумала что цветочек умер в минувшую осень. Она огорчилась и пошла назад и вдруг остановилась, меж камней вырос точно такой же цветок как тот старый, но он был ещё прекраснее. Он наполнял весь пустырь своим благоуханием.