З давніх-давен, ще коли не було писемності, людина вже вміла співати. Пісня супроводжувала людину скрізь. Наші пращури співали пісні, працюючи та відпочиваючи, радіючи та сумуючи. Через пісню людина висловлювала свої почуття. Нині, мабуть, мало хто може уявити, що співали наші бабусі й прабабусі, дідусі й прадідусі у молоді літа. Але я знаю, що народні традиції передавались через пісню, і збереглись упродовж віків. Наприклад, сьогодні на уроках з української літератури ми знайомимось з творами усної народної творчості. Саме з українських пісень ми дізнаємось про народні вірування, звичаї, про давню історію.
Можна сказати, що життя кожної людини розпочиналося з пісні. Мати, заколисуючи дитину, співала їй колискової. Недарма в народі говорять: «Найдорожча пісня — з якою мати колисала».
Підростаючи, працюючи в полі чи в хаті, людина також співала: «Хто співає, у того робота скоро минає». Пісня йшла поруч з народом всі віки. Під час горя — підбадьорювала, під час свят — розважала, а під час боротьби — надавала наснаги. Ось тому народ і говорить: «Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину».
Жил да был Петя Иванов , ученик четвертого "А" класса , и не было у него настоящих друзей. Однажды шёл он в школу и увидел, как большая собака гонится за котёнком, жалко ему стало малыша , и Петя побежал за ними. Животные свернули за угол, он следом,но каково было его удивление, когда за поворотом стоял джентльмен в интересном плаще , я таких раньше никогда не встречал. Я настолько был окрылен окружающим волшебством, что покорно внимал его голосу, отвечал на вопросы . И рассказал я , как хотел котёнку,3,, за которым гнался пес. Джентльмен улыбнулся и подарил ему мерцающий шарик. Все , кто посмотрят в этот шар , захотят быть добрей и дружить с Петей. От радости мальчик побежал с подарком в школу, чтобы показать его всем в классе .
Жил да был Петя Иванов , ученик четвертого "А" класса , и не было у него настоящих друзей. Однажды шёл он в школу и увидел, как большая собака гонится за котёнком, жалко ему стало малыша , и Петя побежал за ними. Животные свернули за угол, он следом,но каково было его удивление, когда за поворотом стоял джентльмен в интересном плаще , я таких раньше никогда не встречал. Я настолько был окрылен окружающим волшебством, что покорно внимал его голосу, отвечал на вопросы . И рассказал я , как хотел котёнку,3,, за которым гнался пес. Джентльмен улыбнулся и подарил ему мерцающий шарик. Все , кто посмотрят в этот шар , захотят быть добрей и дружить с Петей. От радости мальчик побежал с подарком в школу, чтобы показать его всем в классе .
З давніх-давен, ще коли не було писемності, людина вже вміла співати. Пісня супроводжувала людину скрізь. Наші пращури співали пісні, працюючи та відпочиваючи, радіючи та сумуючи. Через пісню людина висловлювала свої почуття. Нині, мабуть, мало хто може уявити, що співали наші бабусі й прабабусі, дідусі й прадідусі у молоді літа. Але я знаю, що народні традиції передавались через пісню, і збереглись упродовж віків. Наприклад, сьогодні на уроках з української літератури ми знайомимось з творами усної народної творчості. Саме з українських пісень ми дізнаємось про народні вірування, звичаї, про давню історію.
Можна сказати, що життя кожної людини розпочиналося з пісні. Мати, заколисуючи дитину, співала їй колискової. Недарма в народі говорять: «Найдорожча пісня — з якою мати колисала».
Підростаючи, працюючи в полі чи в хаті, людина також співала: «Хто співає, у того робота скоро минає». Пісня йшла поруч з народом всі віки. Під час горя — підбадьорювала, під час свят — розважала, а під час боротьби — надавала наснаги. Ось тому народ і говорить: «Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину».