Для нормальної життєдіяльності організму людини і доброго засвоєння їжі людський організм повинен одержувати усі поживні речовини у певних співвідношеннях. наприклад, нормальне співвідношення білків, жирів та вуглеводів має бути 1 : 1,1 : 4,1 для молодих чоловіків та жінок, зайнятих розумовою працею, і 1 : 1,3: 5 для тих самих людей, якщо вони зайняті важкою фізичною працею. ці речовини не мають однакової поживної цінності і кожна з них має своє особливе значення для організму. білки належать до життєво необхідних речовин, без яких неможливе життя, ріст і розвиток організму. вони найважливіші компоненти харчування, що забезпечують пластичні та енергетичні потреби організму. білки—це органічні речовини, що з амінокислот, які, поєднуючись між собою в різних композиціях, білкам різноманітних властивостей. харчова і біологічна цінність білків визначається істю амінокислот, що входять до їх складу. різноманітне харчування—найправильніший шлях постачання організму повноцінними білками. найбільшу біологічну цінність мають білки тваринного походження. фізіологічними нормами передбачається, що 55 % необхідних білків мають забезпечуватись за рахунок білків тваринного походження. теплова обробка прискорює перетравлювання білків. тривале розварювання, подрібнення, протирання продуктів поліпшує перетравлювання, і засвоювання білків, особливо рослинних. проте надмірне нагрівання може негативно вплинути на амінокислоти, з яких білки. потреба в білках для дорослої людини становить у середньому 85— 90 г на день. добову потребу в білках залежно від віку людини, її фізіологічного стану, виду та умов праці наведено в табл. 1. роль жирів у харчуванні визначається їх високою калорійністю і участю в процесах обміну. жири забезпечують у середньому 33 % добової енергоцінності раціону. з жирами в організм надходять необхідні для життєдіяльності речовини: вітаміни а, о, е, незамінні жирні кислоти, лецитин. жири забезпечують всмоктування з кишечника ряду мінеральних речовин та жиророзчинних вітамінів. вони поліпшують смак їжі і викликають відчуття ситості. жири в організмі можуть утворюватися з вуглеводів та білків, але повною мірою ними не заміняються. слід пам'ятати, що жири легко окислюються на повітрі, під час зберігання на світлі і в теплі, а також у процесі теплової обробки, особливо смаження. у несвіжих і перегрітих жирах руйнуються вітаміни, зменшується вміст незамінних жирних кислот і нагромаджуються шкідливі речовини, що спричиняють подразнення шлунково-кишечного тракту, нирок, порушення обміну речовин. надмір жирів в їжі погіршує засвоєння білків, кальцію, магнію, підвищує потребу у вітамінах, що забезпечують жировий обмін. потребу в жирах з урахуванням статі, віку і характеру праці подано в табл. 1. у середньому добова потреба в жирах становить 80—100 г, з яких зо % мають забезпечуватись рослинними жирами. отже, на частку білків має припадати 11—13%, жирів—33, енергетичної цінності добового раціону з диференціацією по зонах: для пів-дених районів потреба в жирах становить 27—28 °/о, для північних— 38—40. фосфатиди — біологічно високоактивні речовини. вони присутні в усіх клітинах організму і впливають на процеси клітинного обміну. з фосфатидів у продуктах харчування найширше представлений лецитин. він не є незамінною поживною речовиною, але має важливе значення у харчуванні. лецитин сприяє перетравлюванню, всмоктуванню і правильному обміну жирів, посилює виділення жовчі, сполучаючись з білком, утворює мембрани клітин, нормалізує обмін холестерину, а також чинить ліпотропну дію: зменшує нагромадження жирів у печінці, сприяючи їх перенесенню у кров. на лецитин багаті яйця, печінка, ікра, м'ясо кролика, паста «океан», жирні оселедці, нерафінована олія. вуглеводи є основною частиною харчового раціону. фізіологічне значення вуглеводів в основному визначається їх енергетичними властивостями. вони—головне джерело енергії організму. при всіх видах фізичної праці спостерігається підвищена потреба у вуглеводах. з їжею надходять прості і складні вуглеводи, легкозасвоювані і незасвоювані вуглеводи. основними простими є глюкоза, галактоза, фруктоза, сахароза, лактоза та мальтоза. складні вуглеводи—крохмаль, глікоген, клітковина, пектин. потреба у вуглеводах становить 350— 500 г на добу. надмірне споживання вуглеводів — поширена причина порушення обміну речовин, що сприяє розвитку ряду захворювань. при раціональному харчуванні до зо % вуглеводів їжі здатні переходити в жири. в разі ж надміру вуглеводів, особливо легкозасвоюваних, цей процент вищий.
Весенний цветник. весной природа лучится особенной, свежей прелестью. воздух прозрачен и звонок, и даже солнечный свет прозрачнее и жизнерадостнее. мы спешим полюбоваться цветами, заполняющими наш весенний цветник.весна хороша и стремительностью перемен. вот только-только пробились сквозь мерзлую почву снежно-белые капельки галантусов и золотые головки эрантисов, а неделю спустя правят уже россыпи пушкиний, хионодоксов и печеночниц. прошла еще неделя, и новая перемена: в хор вступают ранние гиацинты, тюльпаны и нарциссы, им на смену приходят поздние сорта тюльпанов с широкой гаммой окрасок. весна зреет, и к ее исходу все захлестывает пенное буйство цветущих слив, яблонь и вишен. как правило, весенние цветы «разбрасывают» там и сям по участку, и они процветают отдельными пятнышками, не составляя общей композиции. согласитесь, это не слишком привлекательно. единственный разумный выход - собрать их в единый сезонный цветник. но поскольку основу весеннего ассортимента составляют эфемероиды, то есть растения, надземная часть которых отмирает летом, возникает проблема опустевших мест. можно посоветовать ранние весенние луковичные высаживать узкими длинными языками между растениями с крупными листьями, которые впоследствии закроют оголившуюся почву. тюльпаны можно подбить незабудками или анютиными глазками.чтобы весенний цветник был «насыщенным» растения стоит сажать плотнее, чем мы привыкли, луковичные можно разместить этажами, например крокусы над нарциссами. луковичные культуры можно надежно защитить от водяных крыс и других грызунов, если посадить их в пластиковые емкости. чтобы луковицы не загнили, там обязательно должны быть отверстия для стока лишней воды. посадка в этом случае получается компактной, поэтому луковицы при выкопке не теряются, что часто происходит, если их высаживают по одной.кроме того, перед цветением емкость с луковицами можно переместить в любое другое место в саду. после цветения корзины с луковицами помещают в сухое и хорошо проветриваемое место, а осенью снова высаживают.
