Сьогодні у філософії та релігії існує безліч, течій, релігій, сект, які говорять про істину чи про можливість пізнання істини.
Що ж таке істина? Більшість сучасних науковців не можуть дати остаточну відповідь людині що є істиною? Адже істина – це не щось матеріальне, до чого можна доторкнутися та пощупати, чи з’їсти, як яблуко, істина це щось не пізнане, щось трансцендентне, вище нашого раціонального мислення. Саме наше мислення не може раціонально осмислити термін та поняття істини, хоча сучасна наука дає визначення цьому поняттю. Якщо ми заглянемо у всесвітню інтернет енциклопедію Вікіпедію, ми знайдемо визначення цього терміну. Вікіпедія дає таке визначення істини: І́стина – правильне відображення об’єктивної дійсності у свідомості людини, її уявленнях, поняттях, судженнях, умовиводах, теоріях об’єктивної дійсності. Отже бачимо, що вікіпедія говорить нам проте, що істина це своєрідне відображення дійсності людини, або певна цінність. Але і цей термін не дає нам можливості зрозуміти що є істина, чи показати якою є істина. Хоча до кінця своїм розумом ми осягнути істину чи доторкнутися до неї не можемо.
Така філософська наука як гносеологія – наука про пізнання, поділяє істину на три види: Абсолютна істина, об’єктивна істина, відносна істина. Всі ці три класи істини є своєрідним графіком єдиної пізнавальної істини. Хоча філософська наука до кінця не може дати відповідь людині що таке істина і де ця істина? Філософська наука дає можливість шукати істину, через філософські та мисленьєві системи. Протягом існування філософії та формування філософських систем, світоглядів, різні філософи робили спробу пояснити істину, або знайти її, але у жодному випадку ці сиcтеми не змогли знайти істину на абсолютному рівні. Тобто істина у філософії ніколи не може бути абсолютною, адже після смерті однієї філософської системи приходить нова система істин. Тобто істина у філософії не є сталою, вона часто помирає і знову народжується, як пори року. Один із основоположників терміну “істина” давньогрецький філософ Арістотель вважав, що істина є те, що ми не можемо осягнути імманентно чи зовнішньо, але все таки можемо знайти цю істину через щось трансцендентне або те яке є не зрозумілим для нас. Тобто у своїй “Метафізиці” Арістотель пише про істину, як про абсолют який не можливо просто так осягнути.
Інша річ бачення істини у релігії. Адже у філософії істина існує лише як відносна та об’єктивна, але як абсолютна істина існує лише в окремій філософській системі, але у цій навіть системі істина не є трансцендентною чи абсолютною, вона є своєрідним ключем до розуміння чогось незрозумілого, того що вище нашого судження. У свою чергу релігія дає чітке розуміння істини, адже у релігії відсутня об’єктивна та відносна істина у ній є лише одна суб’єктивна абсолютна істина. При тому абсолютна істина присутня у всіх релігіях та сектах. Наприклад у ісламі істиною є Аллах (Всевишній Бог). В християнстві цією істиною є Ісус Христос, який навіть говорив: “Я істина, правда і життя”, у індуїзмі істиною є атман, якого навіть до кінця не можуть зрозуміти боги, у сикхізмі істиною є Ніргуна (Бог), у буддизмі істина присутня у нірвані (просвітленні), в даосизмі у Дао (шляху), можна і так далі писати , але у релігії є лише абсолютна істина, яка є не зміною і сталою. Релігії можуть міняти догматику, канони, зовнішній вигляд, але істина завжди лишається одна і цією абсолютною істиною є Трансценденталія (Бог, вища Істота). Тобто для того, щоб можна було осягнути абсолютну істину потрібно мати віру, оскільки віра є основним чинником існування релігії. Віра повністю заперечує об’єктивну та відносну істину. Віра навчає людину вірити у абсолютну істину. Саме віра і породжує істину. Коли у людини є віра у Бога тоді ця людина знає, що її абсолютною істиною є Бог. Тобто для людини віруючої не потрібні докази існування істини адже вона знає, що її істиною є Бог (Вища досконалість, істина).
Якщо у філософії істину потрібно шукати через призму різних філософських систем та вчень, то у релігії істина присутнє повсякденно і звичайно цією істиною є Бог. Але для релігії існує велика проблема абсолютної істини, бо кожна релігія вбачає свою істину та свою правду, тому може виникнути хибна істина. Хибна істина – це своєрідна абсолютна істина однієї релігії, але у іншій релігії вона буде хибною, але не в якому разі не відносною і не об’єктивною, адже кожна релігія говорить про свою істинність та істинність свого Бога, тому і не може бути абсолютна істина іншої релігії, відносною чи об’єктивною істиною, лише хибною істиною. Хибну істина формується під час полеміки різних релігій про свою істинність тому і виникає хиба у тлумаченнях та баченні істини.
Салават юлаев башк. салауат юлай улы дата рождения: 16 июня 1754 место рождения: деревня текеево, шайтан-кудеевская волость, уфимская провинция, оренбургская губерния, российская империя гражданство: российская империя дата смерти: 8 октября 1800 (46 лет) место смерти: порт, эстляндская губерния, российская империя отец: юлай азналин салава́т юла́ев (башк. салауат юлаев; 16 июня 1754[1] — 8 октября 1800[2]) — национальный герой башкортостана, один из руководителей крестьянской войны 1773—1775 гг. , сподвижник емельяна пугачёва. поэт-импровизатор (сэсэн). содержание биография салават юлаев родился в 1754 году в деревне текеево шайтан-кудеевской волости уфимской провинции оренбургской губернии (ныне салаватский район башкортостана) . деревня текеево до наших дней не сохранилась. в ходе подавления крестьянского восстания, деревню текеево, как и многие другие деревни, население которых участвовало в восстании, сожгли карательные отряды императрицы екатерины. салават юлаев происходил из потомственных тархан рода шайтан-кудей, в каждом поколении которого были тарханы, муллы, абызы, батыры, возглавлявшие башкирские восстания. его отец — старшина шайтан-кудейской волости сибирской дороги юлай азналин в 1772 году участвовал в боях с польскими конфедератами в составе трехтысячного отряда башкирской конницы, направленного в польшу в армии. храбрость и отвага юлая азналина была отмечена военной наградой. юлай азналин боролся с губернскими чиновниками, которые склоняли башкир к продаже земель для строительства заводов. его непримиримая борьба с несправедливым расхищением башкирских земель оказала на салавата юлаева большое влияние. отцу салават был обязан и образованием: он писал на языке тюрки [3], владел и языком, не испытывая трудностей в командовании многонациональными повстанческими . в 1768 году оренбургский губернатор князь путятин назначил юлая азналина старшиной башкирской команды шайтан-кудейской волости сибирской дороги уфимской провинции [4]. но вскоре у юлая купцом твердышевым, в коллежские асессоры, незаконно была отнята земля под симский завод и деревни, поэтому юлай азналин и его девятнадцатилетний сын салават в 11 ноября 1773 года в составе стерлитамакского башкирско-мишарского карательного корпуса добровольно перешли на сторону повстанцев и встали под знамена емельяна пугачева, подхватив обещания пугачева исполнить многовековые чаяния башкирского народа — вернуть захваченные земли, сохранить религию и возможность жить по своим обычаям. [править] война когда салават юлаев в бердской крепости предстал перед пугачевым, ему было 19 лет. с этого дня и до ареста, 25 ноября 1774 года (всего 1 год и 15 дней) он находился в центре событий крестьянской войны. салават руководил многими ключевыми событиями этой войны. сохранившиеся документы свидетельствуют о личном участии салавата юлаева в более чем двадцати сражениях. он отличился тем, что взял симский и катавский заводы, был разбит под челябинской крепостью, участвовал в осаде оренбурга, однако был разбит, сжег красноуфимскую крепость. за год с небольшим салават участвовал в 28 сражениях, 11 из них он провел самостоятельно, остальные в составе главного войска емельяна пугачева. не все 11 самостоятельных сражений с регулярными войсками завершались победой салавата. были и поражения, но, в отличие от других предводителей крестьянской войны, салават ни разу не допускал полного разгрома своего войска. ему каждый раз удавалось сохранить основные силы войска, в кратчайший срок восстановить боевые порядки и снова участвовать в сражениях. салават юлаев руководил восстанием в башкортостане до ноября 1774 года. 18 января 1774 со своим отрядом
