Символічність оповідання Кафки « Перевтілення», це відчуття самого автора. Почуття ворожості всього світу та життя самотньої людини, непереборне відчуження між спільнотою.
Головний герой – Грегор Замза. Постає заклопотаною людиною. Він піклується про свою родину, ходить на роботу, котру не любить, щоб виплатити борг батьків та було нащо жити, і мріє про навчання сестри у консерваторії. По його вчинках зрозуміло, що він безмежно любить свою родину і може піти на все заради неї. Але коли одного ранку Грегор прокидається страшною комахою і все перевертається в його світі. І він бачить відразу та жах своєї родини. Замза розуміє їх відчуття, а ось родина й не прагне зрозуміти, через, що проходить їх син. Скільки мук він зазнає, не тільки фізичних, а більш душевних, що він більше нікому непотрібен, та Грегор не припиняє хвилюватися за рідних. Але коли чує розмову батьків й сестри, що комаху треба прибрати, його пронизує жах. Він помирає від непорозуміння, болі втрати та самотності.
Родина « комахи» не турбується через втрату сина, а продовжує жити так, наче нічого не трапилось.
« Перевтілення « навчає нас ніколи не відвертатися від людей, котрі прагнуть до Що як і в тому, так і в нашому суспільстві ти потрібен тільки тоді, коли можеш приносити користь, а коли ні, то всі про тебе забувають. Треба змінювати людей, бо всі ми забуваємо, що одного ранку теж прокинемося « безпомічними комахами », і тільки тоді замислимося про всі наші життєві вчинки для інших, але буде вже пізно.
Религиозно-философское учение М. было направлено, как отмечал Энгельс, "... против всех основных догматов не только католицизма, но и христианства вообще" (там же, с. 370). Оно представляло собой разновидность пантеизма и приближалось к атеизму. По существу пантеизм М. - социальное учение: все "творения" являются, по М., частями мирового целого и только в нём могут существовать, из чего следует, что индивиды не могут иметь особых интересов, отличных от интересов общества в целом. Реформация, по М., - преобразование мира на началах торжества общих интересов и революционного устранения злых "безбожников" (т. е. угнетателей трудового народа). Социально-политическую программу Мюнцера Энгельс характеризовал как близкую к коммунизму, как "гениальное предвосхищение" будущего, как программу "... немедленного установления царства божьего на земле...", под которым М., по словам Энгельса, "... понимал не что иное, как общественный строй, в котором больше не будет существовать ни классовых различий, ни частной собственности, ни обособленной, противостоящей членам общества и чуждой им государственной власти" (там же, с. 371). Этот далёкий идеал будущего был у М. весьма фантастичным. Но М. утверждал, что будущий строй наступит в результате революционной борьбы народных масс против их господ и угнетателей. Начало установления "общности имуществ" он связывал с устранением феодалов и переходом всех материальных благ в руки трудящихся путём уравнительного раздела земли и др. богатств между всеми тружениками. Т. о., социально-политическая программа М. призывала крестьянские и плебейские массы к борьбе за их самые насущные интересы, к антифеодальной революции.
