Життя — найцінніший подарунок для людини. Як їм скористатися, вирішує кожний самостійно.Видатний англійський письменник Чарлз Діккенс присвятив своє життя літературі, залишивши вагомий внесок до її скарбниці. Він гідно скористався дарунком долі.Життєві негаразди й випробування із самого дитинства випали на долю Ч. Діккенса. Все це письменник відобразив у своїх творах. Але він з оптимізмом дивиться на людей. Так, у творі «Різдвяна пісня у прозі» описується духовне відродження людини, яка була егоїстичною й байдужою до інших. Бо Ч. Діккенс вірить у сильний дух людини. Таке відродження потрібне для щастя, для сенсу життя. Головний герой оповідання — жадібний Скрудж, який жив заради грошей. Зневажливо ставиться він до бідних, несучи душевний холод і егоїзм. Тільки завдяки втручанню духів, які у різдвяному сні показали Скруджу минуле, теперішнє й майбутнє, герой злякався жахливої смерті. Після цього егоїстична людина перетворилася на добру й щасливу.Віра, надія та любов —■ головні супутники людини в житті. Почати жити заново ніколи не пізно.
Еще очень тепло, но уже грустно от запаха ушедшего лета, многослойного, пряно-кисловатого. Деревья сбрасывают обожженную за лето листву. Кажется, что стволы темнеют, они устали и хотят спать. Неугомонные мелкие паучки с невероятной скоростью плетут паутины, и ты, не видя, срываешь их ловушки. Особенно радостны почему-то птицы. Кто-то собирается в дорогу, кто-то, отъевшись за лето, готовится к зиме, а молодые выводки необычайно активны, порхают, дерутся. Они еще не знают, что такое зима и не ждут от нее козней. На склонах, в высокой траве, стремительно проносятся ящерицы. Только шуршание и покачивание травы выдает их присутствие. Еще летают пчелы. Их мало, а полет их тяжел и благостен. Одинокая бабочка покачивается на тяжелом цветке репейника. Она может так долго сидеть, сложив крылья, что, кажется, не взлетит уже никогда. И небо -- пронзительно голубое, высокое, с уходящим ввысь солнцем. Эта праздничная осенняя акварель пробудет недолго, затем краски сменятся на более холодные тона, набухнут и станут угрюмыми. А пока тепло, светло, все доживает, торопится, и грустно, что тепло не заберешь в зиму.
