У помірних широтах, як відомо, чітко виражені сезони, або пори року. І завжди після літа наступає осінь… Листяні породи дерев скидають свої зелені шати, і шурхотить під ногами опале листя. Краса та і тільки? Чи, можливо, є користь від цього невідворотного явища?
Щодо необхідності збору листя в парках і садах є дві протилежні точки зору. Одні фахівці нарікають, що в опалому листі зимують шкідники і збудники хвороб, і тому видалення листя йде деревам на користь. Інші нагадують, що опале листя за зиму перегниває і перетворюється у цінне добриво, яким живляться не тільки дерева, а й інші рослини. До того ж воно захищає ґрунт від промерзання, даючи можливість раннім весняним рослинам почати свій розвиток ще під снігом. І тому збір листя завдає шкоди зеленим насадженням.
А ось у Великій Британії дивляться на опале листя зовсім по-іншому: для них воно – джерело доходу, основа бізнесу, що йде під прапором боротьби за екологію і проти горезвісного глобального потепління. Там навчилися перетворювати скинуте кронами листя в екопаливо.
Тільки в одній Великій Британії вага опадаючого за одну осінь листя складає близько мільйона тонн (50 тисяч листків на одне велике дерево). Звичайно зібрати його все нереально, але навіть невелика частинка від цього безкоштовного джерела – гарна підмога в справі скорочення спалювання корисних копалин, таких як кам’яне і буре вугілля, нафта, природний газ та ін.
Тот не торопясь, аккуратно вытряс из пачки сигарету для себя. Провернуть такое одной рукой сложно, но получилось. Пачку кинул тощему. Сам же в этот момент взмахнул сигаретой в воздухе. Кончик ее вспыхнул, и черноволосый медленно, с наслаждением затянулся.Через минуту и тощий Гилл с удовольствием выдохнул первый клуб дыма. Пачка вернулась в карман владельца.Оба неторопливо курили, оглядывая окружающую идиллическую картинку. Кроны деревьев океаном качались у ног и убегали зелеными волнами до самого горизонта. Стерильно-синее небо, глубокое до обморока, да мелькающие в нем точки одуревших от счастья и простора птах.– Жил бы тут и жил, – протянул Гилл, мечтательно втягивая ноздрями горный воздух.нул в зеленый океан. Несколько секунд было тихо. Казалось, даже птицы замерли в воздухе. А потом где-то далеко внизу раздался треск ломаемых веток.И опять тишина. Вернулся гомон лесных птах и шум реки. Жизнь побежала дальше, а Джонд чертыхаясь опустился на камни у входа в пещеру…