Постать Степана Радченка — неоднозначна, сповнена протиріч. В. Підмогильний здійснив справжню спробу «розтину людської душі», реалістично показавши свого героя у пошуках місця під сонцем. У наївного сільського парубка, який при їхав здобувати освіту до великого міста, замість захоплення творінням людського розуму виникають почуття ворожі не лише до творіння з каменю й бетону, але й до його мешканців. Не знаючи ще законів міського життя, він уже ненавидить містян, називаючи їх старим порохом, який треба стерти. Страх чи розгубленість селюка перед великим містом навряд чи можуть виправдати його зверхнє ставлення до мешканців міста. Однак яким би не було його зневажливе ставлення до міста, з перших сторінок стає зрозумілим, шо Степан, здобувши освіту, вже ніколи не повернеться до села. Адже він і село своє не любить, бо для нього воно є уособленням всього темного, низького, затурканого. Щоб остаточно відмовитись від нього, від минулого, він здійснює символічний акт спалення старого одягу. І новий одяг не приносить духовного перевтілення, нового плину думок...Новою метою Радченка стає завоювання міста, яке асоціюється у нього із жінкою. Починається шлях від однієї перемоги до іншої. З підвищенням соціального статусу герой змінює жінок, що стають знаками його зростання: від темної селянки Надійки до блискучої, впевненої в собі балерини Рити Оригінальність автора полягає в тому, що він не змальовує традиційно для української літератури позитивного героя, у моральному плані вчинки Радченка доволі провокаційні. Інколи його слова і дії викликають відверте роздратування і весь час переслідує думка: не з таким моральним та інтелектуальним багажем слід підкоряти міста!
История народов американского континента до их встречи с европейцами в XVI в. развивалась самостоятельно и почти без взаимодействия с историей народов других континентов. Письменные памятники древней Америки очень скудны, а имеющиеся ещё не прочитаны. Поэтому историю американских народов приходится восстанавливать главным образом по археологическим и этнографическим данным, а также по устной традиции, записанной в период европейской колонизации.Ко времени вторжения в Америку европейцев уровень развития её народов был неодинаковым в различных частях континента. Племена большей части Северной и Южной Америки находились на разных ступенях первобытно-общинного строя, а у народов Мексики, Центральной Америки и западной части Южной Америки в это время уже развивались классовые отношения; они создали высокие цивилизации. Именно эти народы прежде всего подверглись завоеванию; испанские завоеватели в XVI в. разрушили их государства и культуру и поработили их.
x:8=32+16
x:8=48
x=48*8
x=384