Половина моих учеников изучает .четверть природоведением. 1/7 проводит время в раздумьях.а 3 оставшихся являются девочками.сколько учеников было у пифагора
А) Т. к. скорость скорого поезда 82 км/ч, след-но, он км/ч. Т. к. скорый вышел за час до товарного ( всего 2 часа получается) , то товарный км/ч. Складываем эти 2 расстояния, затем это число отнимаем от 650 км. Получаем расстояние между поездами, а именно 472 км. Если записать тупо матем. действия без слов, то получится: -2*48=96 км/ч-расстояние товарного -96+82=178 -650-178=472 Б) действуя по аналогии, можно вычислить и 2 задачу. - 3*48=144 расст. товарного - 2*82=164 расст. скорого - 144+164=306 общее расстояние - 650-306=432 расст. между поездами В) тупо решение. -6*48=288 расст. товарного - 5*82=410 расст. скорого - 288+410=698 общее расстояние - 698-650=48 расст. между поездами
19 жовтня 1811 був відкритий Царськосельський ліцей. Ліцеїсти першого випуску, до якого належав і Пушкін, через все життя пронесли особливий «ліцейський дух» — дух поваги до особистості, її гідності, дух честі і товариства, дружби і братерства. Саме в Ліцеї поет знайшов справжніх друзів. Крім того, Ліцей став для нього справжнім домом, і там же відбулося його посвячення в поети. У зв’язку з усім цим день відкриття Ліцею Пушкін незмінно відзначав віршами, зверненими до друзів юності (Пущину, Дельвигу, Кюхельбекеру). Закінчивши ліцей, випускники вирішили щорічно збиратися 19 жовтня. У ті роки, коли Пушкін був на засланні і не міг в день річниці бути разом з товаришами, він не раз надсилав присутнім своє вітання. Одне з таких дружніх послань і являє собою «19 жовтня». Жанр — дружнє послання. Сюжет. Вірш відкривається описом осіннього пейзажу і відразу ж виникає тема самотності. Поет з тугою згадує про своїх товаришів, які в цей день «бенкетують» «на берегах Неви», розмірковує про те, «ще кого не дорахувалися» його ліцейські друзі. У його спогадах друзі, яких він знайшов в Царськосільському ліцеї, постають як єдино надійні і вірні, а сам Ліцей — як «вітчизна», рідний дім: Міцний навік, о друзі, наш союз! Він, як душа, одвічний, неподільний; Незрушний він, прекрасний і свавільний, У затишку родився дружніх муз, І нас куди б не кидала година, І щастя теж куди б не привело, Незмінні ми: весь світ для нас чужина. Вітчизна нам — лиш Цар
