Александр Блок на протяжении многих лет считал себя символистом и очень трепетно относился к знакам судьбы, пытаясь распознать их даже тем, где они отсутствовали. Однако до наших дней дошли стихотворения этого поэта, в которых он выражал свои мысли прямо и открыто, не впадая в мистицизм и не пытаясь приписывать несуществующие качества предметам и явлениям только потому, что видел в этом некое знамение. Примечательно, что символизмом Блок увлекся в начале 20 века и был верен этому направлению до конца жизни. Однако его ранние стихи лишены налета мистификации, они просты по своему содержанию и не предусматривают двоякой трактовки. К ним, в частности, относится стихотворение «Летний вечер», написанное в 1898 году спустя несколько месяцев после того, как Блок благополучно закончил гимназию и был зачислен в ряды студентов Петербургского университета. Лето поэт провел в Подмосковье, где располагалось родовое имение Шахматово, принадлежащее семье его матери. Воспоминания об этой безмятежной поре оказались настолько сильными и яркими, что уже в Санкт-Петербурге, незадолго до Нового года, было написано стихотворение «Летний вечер», которое поражает своей легкостью, изысканностью и простотой. Это произведение выдержано в духе лучших русских поэтических традиций, в нем присутствует динамика и образность. Но, вместе с тем, стихотворение«Летний вечер» доступно для восприятия любого человека, который хотя бы раз в жизни бывал за городом и мог наблюдать, как размеренно и плавно течет сельская жизнь.Автор рассказывает о том, как лучи заходящего солнца окрашивают сжатое поле и еще нескошенные луга, даря ощущение спокойствия и умиротворения. В этот час заката кажется, что замирает сама природа – ветер больше не шелестит в листве, не слышно щебета птиц и даже «замирает песня жницы среди вечерней тишины». Однако в душе автора происходит борьба совершенно противоположных чувств. С одной стороны, ему хочется насладиться красотой и безмятежностью летнего вечера, который принес с собой прохладу и терпкий аромат луговых трав. Но при этом внутренний голос словно бы нашептывает поэту: «Забудь заботы и печали, умчись без цели на коне». И эта противоречивость чувств доставляет Блоку огромное удовольствие. Он по-настоящему свободен и может оседлать коня, чтобы встретить на лугу восход луны, а может любоваться закатом из окна поместья, понимая, что в этот миг весь мир лежит у его ног.
Нещодавно я прочитав(ла) повість "Сліпий музикант" Володимира Короленка "Сліпий музикант". Піднімаючи проблему того, що хлопчик Петро позбавлений зору, автор показує, що замість природа спробувала дати йому щось замість, наприклад відмінний слух, здатність «удивлятися кінчиками пальців у предмети». Але хіба може все це замінити ока??? Звичайно ж, немає. Своєрідність повести в її дивній композиції: у ній не описується все життя Петра.Воно важке, адже він не бачить той краси навколишнього світу, яку бачимо ми, зрячі, але не завжди її помічаємо. Хлопчик відчував себе нещасним, самотнім, але завдяки музиці, яка увійшла до його життя, він подолав нещастя долі і зумів зробити своє життя повнокровним. На фоні цього розвиваються події, автор показує нам тяжкий шлях хлопчини. Дядько Максим жорстокий, але честний. Евеліна любляча та щира, вона подарувала себе Петру страждаючи разом з ним. Скільки тепла, любові передала мати, конюх Іохим відкритості та щирості, дух націоналізму. Кульмінація повести наприкінці, у момент його духовного прозріння дуже сподобалась: «Петру йшов вісімнадцятий рік, коли Евеліна запропонувала йому вийти за неї заміж. У цей день не тільки вона ощасливила його своїм одкровенням, але й він сам у перший раз спробував себе в музиці. Друзі Ставрученко ще схвильован і збуджені, потискували руки музиканта, пророкуючи йому широку популярність» Письменнику досить розповісти нам про його життя до того, як він тільки спробує себе в тій області діяльності, де він превстигне, у музиці. Читач почуває себе якщо не учасником, то гачем, що дивиться на все що відбувається й не може відірватися. Мені дуже сподобалась повість "Сліпий музикант". Короленко спромігся підняти серйозні проблеми над егоїзмом, щирістю, тощо.
5+99=104
89*104=9256
9256+30=9286