Наличие дыр в торцах теплицы на количество дуг не влияет.
Количество дуг из расчёта длины лишь выводится да из вида материала покрытия.
Поскольку есть плёнка, а ею каркас можно и повдоль обматывать, то формулка одна:
К-во дуг = длина / расстояние +1
Имея исходные длина=4,5, расстояние=0,6 получится
К-во дуг = округлить_вверх (4,5/0,6+1) = округлить_вверх (7,5+1) = округлить_вверх (8,5) = 9 (штук).
Считаем в обратную, расстояние фактическое высчитывая.
Расстояние_факт = 4,5/(9-1) = 4,5/8=0,5625 (м).
Мудрим: расстояния между средними дугами принимаем равными 0,6 м (6 пролётов). Итого на них 0,6*6=3,6 (м)
Оставшиеся 4,5-3,6=0,9м делим поровну по 0,45 м на пролёты:
- между первой и второй дугами;
- между предпоследней и последней дугами.
Это для усиления каркаса в торцах теплицы
Итак, 0,45+0,6*6+0,45=4,5 (бе-бе-бе!)
P.S.
Площадь теплицы считать надобно?
Из длины полуокружности найти её диаметр, на NP умножить, 3,3м получить.
Количество грядок принять равным трём. Крайние по 0,5 м шириной, среднюю шириной в 1,0 м.
Ширина проходов сама посчитается или как?
Количество плёнки считать надобно?
Количество и размеры форточек нужны?
Количество труб капельного полива нужно?
Количеством вёдер выращенных огурцов не заморачиваю, но пару-тройку свеженьких слонику моему уж выдай, Russia!
Головний герой цієї повісті — Гуллівер. Він народився в сім'ї небагатого вельможі, що мав маєток у Нотгінгемпширі. На чотирнадцятому році його віддали до коледжу в Кембріджі. Але у батька не стало коштів тримати його там довше, ніж три роки.
Потім Гуллівер провчився чотири роки у видатного лондонського хірурга містера Бетса і став лікарем. Гроші, які надсилав йому батько, він витрачав на книги з мореплавства та пов'язаних із ним галузей математики, бо мріяв стати мандрівником. Згодом Лемюель два роки і сім місяців вивчав природознавство у Лейденському університеті в Голландії.
За рекомендацією містера Бетса, Гуллівер найнявся лікарем на корабель "Ластівка" і проплавав на ньому три з половиною роки, побувавши у країнах Східного Середземномор'я.
Після плавання, за порадою друзів, він одружився з Мері Берген — дочкою власника панчішної крамниці Ермунда Бертона. Щоб поліпшити матеріальне становище сім'ї, Гуллівер вирушає у плавання на кораблі "Антилопа" в Ост-Індію. Тоді йому було приблизно 30—33 роки.
На мою думку, Гуллівер мав приємну зовнішність. Він середній на зріст, зі стрункою постаттю, каштановим волоссям, гострими рисами обличчя.
З твору видно, що Гуллівер мав позитивні риси характеру. Автор відзначає його людяність: "... (Гуллівер) рішуче відмовився бути знаряддям закріпачення вільного та відважного народу...", підкреслює сміливість: "Поки я порався з цим, вороги пускали тисячі стріл, і багато з них впивалися мені в руки та обличчя, завдаючи пекучого болю й заважаючи мені працювати..."
Допитливість Гуллівера простежується упродовж усього твору: ".-а буваючи на березі, приглядався до побуту і звичаїв людей і водночас вивчав чужоземні мови..." Цьому герою притаманні такі риси як витривалість ("Перше речення, яке я вивчив, було прохання повернути мені волю. ...імператор відповідав, що це справа часу, що розв'язати її він може тільки у згоді з радою...") і великодушність ("...Полковник наказав схопити шістьох заводіяк... і віддати зв'язаних мені до рук я перерізав ножем нитки, якими він був зв'язаний і обережно спустив його на землю...").
Розум та винахідливість багато разів допомагали Гулліверу під час цієї мандрівки: "...за три тижні я зробив великі успіхи у вивченні їхньої мови..."; "...умисно не підходив до берега, щоб мене не помітили з якогось ворожого корабля..."; "...Я сплів канат удвоє, щоб зробити його міцнішим і з тією ж метою поскручував залізні бруси втроє..."
Гуллівер з добротою та повагою ставився до інших. Він чемно поводився, коли був у полоні заслужив цим прихильність імператора Ліліпутії і симпатію більшості його підданих, хоч і міг би звільнитися та знищити цю державу і її маленьких людей.
Крім того, він погодився на всі умови звільнення, незважаючи на те, що деякі з них були не такі, як йому здавалося, почесні. Гуллівер запобіг нападу на Ліліпутію ворожої держави Блефуску.
Автор повісті зауважує, що Гуллівер мав добре виховання. І це підтверджується його мовою, розумною та культурною.
Частина вельмож та міністрів Ліліпутії прихильно ставилася до Гуллівера, і коли обговорювався акт обвинувачення, вони не виступали проти Гуллівера. Тим часом Флімнап та Бол голам, вороги Гуллівера, що прагнули його знищиш, у спілці з деякими чиновниками обвинуватили його у державній зраді.
Дж. Свіфт показав Гуллівера як гідну людину. Порівнюючи його з ліліпутами, автор висміював претензії на світове панування англійських монархів, їхніх міністрів та царедворців, несправедливість суспільного життя у всій Європі.
Надеюсь так)
