АНТАРКТИДА, материк в центре Антарктики. 13975 тыс. км2 (в т. ч. 1582 тыс. км2 — шельфовые ледники и острова, примыкающие к Антарктиде ледниками). Постоянное население отсутствует. Средние высоты 2040 м (самый высокий материк на Земле), наибольшая — 5140 м (массив Винсон в горах Элсуорт). Восточная и большая часть Зап. Антарктиды — докембрийская Антарктическая платформа, окаймлённая более поздними складчатыми сооружениями. Территорию Зап. Антарктиды занимают каледонская плита и андийский складчатый пояс (Антарктический полуостров и прилегающие к нему районы).
Св. 99% территории покрыто льдом (средняя мощность 1720 м, наибольшая — св. 4300 м; объем 24 млн. км3); свободные ото льда участки встречаются в виде оазисов (см. Антарктические оазисы ), горных массивов, нунатаков.
Из растений встречаются цветковые, папоротниковые (на Антарктическом полуострове), лишайники, грибы, бактерии, водоросли (в оазисах). На побережье обитают тюлени, пингвины.
1.Географическое положение
Материк расположен в южном полушарии, почти целиком в области, ограниченной Южным полярным кругом. Антарктида удалена от других материков. Самый близкий континент — Южная Америка — отделен от нее проливом Дрейка шириной более 1000 км.
Северную полярную область Земли называют Арктикой ( от греческого арктос - "медведь"), а противоположную — Антарктикой (анти-Арктикой), которая включает Антарктиду, омывающие ее океаны и острова примерно до 50-60° ю.ш.
Берега континента почти на всем протяжении представляют собой отвесные ледяные обрывы, часть ледников спускается в воду и лежит на шельфе. Берега изрезаны слабо, материк омывают несколько морей. Все они носят имена мореплавателей-исследователей Антарктики: Уэддела, Росса, Беллинсгаузена, Амундсена. Крайняя точка материка расположена на Антарктическом полуострове - мыс Сифре 63° ю.ш.
2. Открытие материка
Антарктида была открыта позже всех других материков. Знаменитый английский мореплаватель Дж. Кук во время своей второй кругосветной экспедиции в 1772-1775 гг. сделал попытку найти Южный материк. Он обогнул материк и трижды пересек Южный полярный круг, достиг 71° ю.ш., но не смог близко подойти к его берегам, земли он так и не обнаружил и объявил, что ее не существует.
После Дж. Кука мореплаватели не решались искать шестой континент. И только в первой половине XIX в. два русских шлюпа ( парусных корабля) "Восток" и "Мирный" под командованием Ф.Ф. Беллинсгаузена и М.П. Лазарева покинули Кронштадт "с целью приобретения полнейших знаний о нашем земном шаре". В январе 1820 г. участники этой русской экспедиции увидели неизвестную землю вблизи точки с широтой 70° ю.ш. Это был берег шестого континента, одетый в толстый слой льда и снега.
3. Историческое Трудно представить панораму Антарктиды, покрытой густыми лесами, но ученые, изучая окаменелости в осадочных породах Антарктического полуострова, нашли доказательства того, что растительная жизнь процветала здесь во влажном, умеренном климате. Подтверждение тому — многочисленные находки окаменевших остатков широколиственных лесов и обитателей теплых морей. Недра материка богаты полезными ископаемыми. В Антарктиде обнаружены залежи каменного угля, руды черных и цветных металлов, алмазы, но международный статус материка и суровые погодные условия не дают возможности добывать полезные ископаемые.
4. Органический мир
Суровые условия материка - причина бедности органического мира Антарктиды. Среди растений на материке встречаются лишайники, мхи, водоросли. Только на Антарктическом полуострове растут некоторые виды трав. Наземных млекопитающих в Антарктиде нет.
Воды у берегов Антарктиды богаты планктоном, которым питаются рыбы, киты, тюлени. Очагами жизни в Антарктиде являются оазисы, в которых помимо растений найдены черви и бескрылые насекомые.
5. Климат
Приполярное положение, огромный ледниковый покров, большая высота материка - причины сурового климата Антарктиды. Во внутренних районах материка зимние температуры опускаются до - 60-70°С, столбик термометра летом не поднимается выше - 30 °С. На станции "Восток" зарегистрирована температура - 89,2°С (июль 1983 г.). Преобладает ясная погода, осадки выпадают в виде снега - 30-50 мм в год.
Климат ледникового склона мало отличается от климата внутриматериковой области. Разница в температурах составляет 5-10 °С. Низкие температуры сочетаются с постоянными стоковыми ветрами.
Летом на окраинах материка происходит таяние льдов, но земля не освобождается от льда, так как лед постоянно течет из центральных областей к побережью.
6. Исследования
Первая, а затем вторая мировые войны приостановили исследования Антарктиды. Возобновились они только в середине XX в. В 1955 г. специальным комитетом при ЮНЕСКО была создана программа антарктических исследований.
Архітектура, чи зодчество (від грец. агспііеігіоп – будівельник}, – мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людини.
Водночас зведення будівель має відповідати духовним потребам людства, впливати на його естетичний смак.
Слід зазначити, що архітектура формує ансамблі будинків, проспекти, вулиці, майдани міст, садово-паркові комплекси. В мистецтві
архітектури виділяють три основні роди:
1. Архітектура об'ємних споруд, до складу якої входять житлові, громадські та промислові будівлі.
2. Ландшафтна архітектура пов'язана із створенням садово-паркового комплексу.
3. Містобудівництво, що займається плануванням нових міст, а також реставрацією та оновленням старих райо
Кожен з архітектурних родів має своє функціональне призначення. Проте, крім суто утилітарних потреб, архітектура водночас виконує функцію емоційного впливу, досягти якого можна завдяки використанню специфічних конструкцій, елементів, прийомів. Це і врахування об'ємно-просторової структури споруди, ритмічне і пропорційне співвідношення, масштаб, розробка кольору та фактури будівельних матеріалів тощо.
В архітектурному образі виявляються як індивідуальні особливості стилю митця, його світосприйняття та світовідчуття, так і специфіка розвитку конкретного історичного періоду.
Визначаючи особливості архітектури, М. В. Ломоносов підкреслював, що цей вид мистецтва споруджує будівлі для мешкання зручні, для зору прекрасні, для довгочасу міцні.
Перші свідчення про витоки мистецтва архітектури доходять до нас з глибини століть. У доісторичний період починають виникати примітивні житлові будівлі – землянки, курені, общинні та пальові будівлі, культові споруди, які згодом удосконалювалися. Так поступово розпочинається процес накопичення досвіду будівництва і водночас активізується художнє начало
Як вид мистецтва архітектура починає формуватися у давніх культурах Месопотамії, Єгипту, Вавилону, Персії, Індії, Китаю. Вона безпосередньо була пов'язана з розвитком рабовласництва. Майже всі споруди цих країн – піраміди, храми, зикурати, ступи, палаци – були збудовані для того, щоб славити могутність богів та правителів, і вражали своєю величністю, розмірами та масштабністю.
Новий етап у розвитку архітектурного мистецтва пов'язаний з культурою Стародавньої Греції і увійшов в історію як початок «авторської архітектури».
Світосприйняття давніх греків знайшло своє підтвердження у їхніх архітектурних спорудах, які на відміну від єгипетських і вавилонських не принижували людину, а, навпаки, породжували життє-стверджуюче начало та почуття впевненості: ансамбль афінського кремля – Акрополя з його головним храмом – Парфеноном.
Слід зазначити, що при будівництві одного з храмів Акрополя вперше замість колон були використані жіночі фігури – каріатиди, що підтримували перекриття хр
У надрах античної культури обґрунтовуються перші теоретичні узагальнення щодо специфіки архітектури, серед яких слід назвати трактат римського архітектора Вітрувія «Десять книжок про архітектуру».
Новий етап у розвитку теорії і практики цього виду мистецтва був пов'язаний з культурою Стародавнього Риму – Колізей, Пантеон, тріумфальні арки, що відбивали ідеї державності та військової могутності Римської імперії. Давньоримські зодчі запровадили в архітектурне мистецтво такі важливі елементи, як купол та кесони.
Саме архітектура давнього світу заклала фундамент для подальшого розвитку цього виду мистецтва і зумовила виникнення архітектурного напряму – історично сформованої сукупності художніх засобів та прийомів, – що був тісно пов 'я-заний із своїм часом, соціально-політич <ою ситуацією і визначав об'ємно-просторову організацію споруд, пропорцій, форми, декору.
Візантійська архітектура виникла після 330 р. н. е. Значний вплив на її розвиток мала культура античності, основні принципи якої знайшли своє втілення у найяскравіших взірцях архітектурного мистецтва Візантії. Це храм се. Соф;;' (532–537) у Константинополі, при спорудженні якого використовували різнокольоровий мармур і майоліку; храм Сан-Вітале (526–547); значна кількість соборів-базилік і палаців.
Розкішне оздоблення та багатий декор візантійських храмів справляли велике враження на віруючих. Саме ця характерна ознака архітектурного мистецтва Візантії тривалий час була його визначною рисою і активно використовувалася православною церквою. Великий вплив візантійська архітектура мала також на розвиток цього виду мистецтва у Болгарії, Сербії та Стародавній Русі.
Готичний стиль (від італ. §оіісо – готський, варварський) виникає у XII ст. Він існував у межах феодально-релігійної ідеології, був позначений високою художньо-стильовою єдністю, превалюванням вертикальних композицій. Готичний стиль поширений у багатьох країнах Західної Європи, а його яскравим взірцем вважається Реимський собор (Франція).
