Добра фея Розабельверде з жалості зачаровує потворного тілом і душею карлика Цахеса, так що більшість людей, переважно філістери, перестають помічати його потворність. Тепер люди тягнуться до нього. Будь-яке гідне похвали справу, вчинене в його присутності, приписується йому, котрий змінив своє колишнє ім'я на нове - Цинобер. І навпаки, варто йому бридко Замяукали або спіткнутися - винен неодмінно виявляється хтось інший. Завдяки дару доброї феї карлик чарує професора Моша Терпіна (одержимого своєрідним баченням «Німецького духу») і його дочка Кандиду. Тільки закоханий в прекрасну дівчину меланхолійний студент Бальтазар і його друг Фабіан зазвичай бачать справжній вигляд лиходія. Щоправда, цієї ж здатністю Гофман наділяє і представників мистецтва (скрипаль Сбьокка, співачка Брагацці), а також чужинців. Цахес-Цинобер не втрачає часу дарма, і, користуючись чужими успіхами, швидко робить кар'єру при дворі місцевого князя Пафнутія і збирається одружитися на Кандиде. Поет-студент Бальтазар, який звернувся за до до магу Просперу Альпануса, дізнається від нього таємницю могутності Циннобера: він вириває з голови карлика трьох вогненних волоска, від яких і йшла вся його магічна сила. Люди бачать, який їхній міністр насправді. Цахесу нічого не залишається, як сховатися в своєму прекрасному палаці, але він тоне там в нічному горщику з нечистотами.
Эта легенда о вещем перстне царицы Тиргатао родилась не на пустом месте и берёт своё начало со времён правления на землях нынешней Анапы наместника Боспорского царства Горгиппа. Я собирал сведения о царице Тиргатао, её фаворите, молодом греке Овидии и год от года легенда стала превращаться в быль. На обжитом синдами и язаматами Левобережье Нижней Кубани, на берегу Понта Эгейского, процветало небольшое государство, Синдика со столицей с одноимённым названием. Кочевые племена язаматов контролировали территорию, населённую синдами, и им в защите земель от внешних врагов, получая за это дань в виде ремесленной и сельскохозяйственной продукции. Это был исторический период великой греческой колонизации, заставивший синдов и язаматов заключить между собой военно-политический союз, противодействующий греческой экспансии. Для укрепляющегося Боспорского царства небольшой город Синдика представлял собой лакомый кусочек, так как он мог служить плацдармом для последующего присоединения синдских земель. Мирным путём присоединить Синдику к Боспорскому царству не удалось, так как этому противилась сама царица Тиргатао, дочь правителя одного из синдских племён и жена синдского царя Гекатея. Свободолюбивую Тиргатао вполне устраивала жизнь синдских племён, под защитой племён язаматов. Племена язаматов защищали синдские поселения от набегов многочисленных воинствующих племён Нижнего Левобережья реки Кубань, а взамен получали от синдов сельскохозяйственную продукцию.
