Кожне покоління митців зверталося до цього безсмертного, загальнолюдського образу, вирішувало свої власні морально-етичні завдання, наповнювало його щоразу новим змістом. Характер образу і його пізнавальна цінність визначаються конкретно-історичними умовами.
У Давній Греції на честь Прометея влаштовували свята священного вогню: запаливши смолоскип в Академії (так називався розташований поблизу Афін гай, де любили розмірковувати філософи), бігли з ним якомога швидше до Афін і в місті від того вогню засвічували нові вогні.
До вжитку увійшов термін "прометеїзм", тобто невгасиме прагнення до свободи, до нових звершень у науці, поезії, мистецтві, невмируща потреба в героїчних діяннях на благо народу, інакше — "Прометеїв вогонь", "дух, що тіло рве до бою", за висловом Івана Франка.
Символ борця за свободу та носій світоча Розуму, Прометей, відкриває галерею вічних образів, до яких постійно звертається людство.
Ім'я Прометей означає "провидець". Це важлива деталь, тому його мужній і доленосний для людей вчинок слід розглядати не як випадковий, а як цілком усвідомлений. Отже, титан від самого початку несе відповідальність за власний життєвий вибір.
До образу Прометея зверталися художники: П. ді Козімо ("Легенда про Прометея"), Я. Йордане ("Прикутий Прометей"), Л. Карраччі, П. Рубенс, В. Тіціан, П. Корнеліус, Г. Моро, А. Бьоклін; скульптори: Ж.К. Прадьє, П. Буре, Г. Маркс, композитори: Г. Гофман, Ф. Вольфарт( ораторії); Г. X. Вагенсейл, Ю. Форе (опери); Ф. Ліст (симфонічна поема "Прометей"), Л. ван Бетховен (балет "Творіння Прометея"), О. Скрябін, І. Семмер (симфонії).
Версія, що Прометей дав вогонь людям, на думку провідних міфознавців, — сумнівна. Адже у грецькій міфології культ вогню пов'язувався із жінкою (він склався у період матріархату). Душею домашнього вогнища була Гестія (у Римі — Веста). Проте у масовій свідомості усталився своєрідний міфокомплекс щодо Прометея, відомий учням з 5 класу. Ось його найпоширеніша версія.
Прометей викрав вогонь у богів і віддав людям, за що був покараний — прикутий на тисячоліття до скелі на Кавказі. Щодня прилітав посланий Зевсом орел, який клював печінку титана. За ніч вона виростала знову, отже, страждання Прометея тривали. Його муки припинив Геракл, який убив орла.
Минають віки. Одне покоління змінюється іншим. Та вічно триватиме "діалог через століття" людства з Прометеем.
Прометеєві розум, сила духу, героїчне служіння людям і мужнє страждання заради їхнього щастя завжди хвилюватимуть прийдешні покоління. У художніх творах наступних епох образ Прометея знаходитиме нове вирішення. Він житиме завжди.
Определение: Призмой называется многогранник, у которого две грани (основания) лежат в параллельных плоскостях, а все ребра вне этих граней параллельны между собой.
Прямой призмой называется призма, у которой боковое ребро перпендикулярно плоскости основания.
Пусть данная призма АВСDA₁B₁C₁D₁ Грани АВСD и A₁B₁C₁D₁ - трапеции, остальные грани призмы - перпендикулярные к плоскости оснований прямоугольники. Объем призмы равен произведению площади основания призмы на её высоту. По условию S (АА₁D₁D)=12 см² и S (BB₁C₁C)=8 см² Расстояние между параллельными боковыми гранями дано СН=5 м. Думаю, это ошибка. Решение дается для СН = 5 см Площадь трапеции, основания призмы, и длина бокового ребра , т.е. высоты призмы -неизвестны. Для решения задачи применим дополнительное построение. Достроим призму до параллелепипеда АКМDD₁А₁К₁М₁ Из В, С, В₁ и С₁ проведем перпендикуляры к большей боковой грани. Получился прямоугольный параллелепипед с площадью грани В1С1СВ = 8 см² и высотой к ней СТ=5 см Его объем 8*5=40 см³ Объем параллелепипеда АКМDD₁А₁К₁М₁ равен площади большей грани на СТ=12*5=60 см³ Диагональные сечения "пристроенных" сбоку от меньшего параллелепипеда призм делят их пополам. Половина разности объемов этих призм является лишней, (см. рисунок). Пусть объем большего параллелепипеда равен V₁, объём меньшего V₂ , объем данной по условию призмы -V. Тогда V= V₂+(V₁ -V₂):2 V (ACDD₁ A₁ B₁ C₁ )=40+(60-40):2=50 см³ ----- Для расстояния между параллельными боковыми гранями равном 5 м=500 см объём будет в 100 раз больше и будет равен V=5000 см³ или 0,005 м³----- Для расстояния 5 м=500 см объём будет в 100 раз больше и будет равен 5000 см³ или 0,005 м³
Кожне покоління митців зверталося до цього безсмертного, загальнолюдського образу, вирішувало свої власні морально-етичні завдання, наповнювало його щоразу новим змістом. Характер образу і його пізнавальна цінність визначаються конкретно-історичними умовами.
У Давній Греції на честь Прометея влаштовували свята священного вогню: запаливши смолоскип в Академії (так називався розташований поблизу Афін гай, де любили розмірковувати філософи), бігли з ним якомога швидше до Афін і в місті від того вогню засвічували нові вогні.
До вжитку увійшов термін "прометеїзм", тобто невгасиме прагнення до свободи, до нових звершень у науці, поезії, мистецтві, невмируща потреба в героїчних діяннях на благо народу, інакше — "Прометеїв вогонь", "дух, що тіло рве до бою", за висловом Івана Франка.
Символ борця за свободу та носій світоча Розуму, Прометей, відкриває галерею вічних образів, до яких постійно звертається людство.
Ім'я Прометей означає "провидець". Це важлива деталь, тому його мужній і доленосний для людей вчинок слід розглядати не як випадковий, а як цілком усвідомлений. Отже, титан від самого початку несе відповідальність за власний життєвий вибір.
До образу Прометея зверталися художники: П. ді Козімо ("Легенда про Прометея"), Я. Йордане ("Прикутий Прометей"), Л. Карраччі, П. Рубенс, В. Тіціан, П. Корнеліус, Г. Моро, А. Бьоклін; скульптори: Ж.К. Прадьє, П. Буре, Г. Маркс, композитори: Г. Гофман, Ф. Вольфарт( ораторії); Г. X. Вагенсейл, Ю. Форе (опери); Ф. Ліст (симфонічна поема "Прометей"), Л. ван Бетховен (балет "Творіння Прометея"), О. Скрябін, І. Семмер (симфонії).
Версія, що Прометей дав вогонь людям, на думку провідних міфознавців, — сумнівна. Адже у грецькій міфології культ вогню пов'язувався із жінкою (він склався у період матріархату). Душею домашнього вогнища була Гестія (у Римі — Веста). Проте у масовій свідомості усталився своєрідний міфокомплекс щодо Прометея, відомий учням з 5 класу. Ось його найпоширеніша версія.
Прометей викрав вогонь у богів і віддав людям, за що був покараний — прикутий на тисячоліття до скелі на Кавказі. Щодня прилітав посланий Зевсом орел, який клював печінку титана. За ніч вона виростала знову, отже, страждання Прометея тривали. Його муки припинив Геракл, який убив орла.
Минають віки. Одне покоління змінюється іншим. Та вічно триватиме "діалог через століття" людства з Прометеем.
Прометеєві розум, сила духу, героїчне служіння людям і мужнє страждання заради їхнього щастя завжди хвилюватимуть прийдешні покоління. У художніх творах наступних епох образ Прометея знаходитиме нове вирішення. Він житиме завжди.