За переказами головний герой поеми Вергілія «Іліада» з небагатьма своїми товаришами врятувався після загибелі Трої. Йому судилося бути родоначальником нового народу, яком буде зобов’язана своїм походженням столиця Римської імперії, найвеличніше місто стародавніх часів – Рим. Але для цього Енею, якого переслідувала Юнона, треба було дістатися Італії і отримати перемогу у численних битвах з місцевими племенами.
У першій частині, яку Вергілій присвятив мандрівкам Енея, відчувається сильний вплив на автора «Одіссеї», а в другій частині, присвяченій битві навколо Риму – «Іліади».
Прибитого бурею до італійського узбережжя Енея доля приводить до Карфагена, де він розповідає місцевій цариці Дідоні про те, за що найшли на нього усі нещастя. Свою промову до володарки Карфагену Еней починає словами «Ти, цариця, наказуєш оновити невимовне горе», які з часом стають одним з найзнаменитіших латинських афоризмів. Ці слова можна зустріти у багатьох творах письменників середньовіччя, зокрема у творах Данте.
Друга частина промови являє собою опис подій останньої ночі Трої. Завдяки яскравості деталей і високому трагічному пафосу ця частина поеми вважається найбільш знаменитим уривком твору. На рідну мову її перекладало багато поетів, серед яких Шиллер і Жуковський.
Бажаючи надати Енею до Венера змушує царицю Карфагену усім серцем полюбити героя. Еней вже був готовий забути про свій борг і віддатися пристрасті, але Юпітер нагадує йому про його призначення. Еней залишає Дідону, яка у пориві горя кидається на меч, а помираючи, пророкує непримириму війну між Карфагеном і Римом.
Вже на зворотному шляху Еней ще здалеку бачить похоронне багаття своєї коханої. Повернувшись до Італії, Еней спускається до підземного царства мертвих, як це робить і гомерівський Одіссей, де бажає поговорити з Дідоною, але цариця не хоче його навіть бачити. Все, що отримує Еней у царстві мертвих – це пророцтво Анхіза про велич Риму у майбутньому.
Діставшись Лація, Еней не тільки укладає союз з царем Латином, а й отримує згоду на шлюб з його дочкою Лавінією. Але Лавінія вже заручена з царем регулов доблесним Турном. Юнона, обурена тим, що Еней залишив Дідону, знову підіймає проти нього місцеві племена і покладає початок новій війні. Користуючись до своїх новопридбаних аркадських і етруських союзників та спираючись на доблесть вірних троянців, Еней здобуває перемогу і робить переможених своїми друзями, а Турна вбиває в єдиноборстві.
Саме цим епізодом завершується поема Вергілія «Іліада». Здається, що Еней вже виконав все, що був повинен виконати і йому залишається насолоджувати щастям переможця і героя. Але він радить своєму синові Іулу брати з батька приклад тільки в його доблесті, але ніяк не в його щасті. Тому образ Енея має трагічне звучання, а автор, всупереч міфології, робить його найвидатнішим троянським героєм, постійно підкреслюючи його благочестя. Безумовно, Еней не заслуговує будь-якого звинувачення і на протязі усіх дій поеми він бездоганний, але він не палає душею, він не натхненний пристрастю, тому й холодність характеру Енея поширюється на всю поему.
Слід зазначити, що вплив окремого образу Енея майже не поступається впливу на літературу самої поеми. Щодо руської літератури вплив «Іліади» Вергілія і його головного героя найбільш відчувається на зламі XVIII-XIX століть. У пізніші часи і до наших днів поема Вергілія «Іліада» стає обраним читанням для нечисленного кола людей.
По теореме Пифагора: АС = √(26² - 10²) = √(16·36) = 24
А₁В₁ = АС = 24