приблизительные годы жизни пифагора – 570 – 500 года до н.э. родился будущий на острове самос, позже переехал в кротен одна из древнегреческих колоний). именно там пифагор начал заниматься наукой, проводить исследования и хитроумные вычисления. да и сам пифагор, кстати, был хитрым человеком. своих учеников именовавших себя пифагорейцами, научил простой но выгодной для себя тактике. сделал открытие припиши его своему учителю. с этим фактом можно поспорить, но своим ученикам пифагор действительно сделал невероятное количество открытий.
ответ:
биография
жизни пифагора трудно отделить от легенд, представляющих его в качестве совершенного мудреца и великого учёного, посвящённого во все таинства греков и варваров. ещё геродот называл его «величайшим эллинским мудрецом»[3]. основными источниками по жизни и учению пифагора являются сочинения философа-неоплатоника ямвлиха (242—306 гг.) «о пифагоровой жизни»; порфирия (234—305 гг.) «жизнь пифагора»; диогена лаэртского (200—250 гг.) кн. 8, «пифагор». эти авторы опирались на сочинения более ранних авторов, из которых следует отметить ученика аристотеля аристоксена (370—300 гг. до н. э.) родом из тарента, где сильны были позиции пифагорейцев. таким образом, самые ранние известные источники об учении пифагора появились лишь 200 лет спустя после его смерти. сам пифагор не оставил сочинений, и все сведения о нём и его учении основываются на трудах его последователей, не всегда беспристрастных.
родителями пифагора были мнесарх и партенида с острова самос. мнесарх был камнерезом (d. l.); по словам же порфирия он был богатым купцом из тира, получившим самосское гражданство за раздачу хлеба в неурожайный год. первая версия предпочтительнее, так как павсаний приводит генеалогию пифагора по мужской линии от гиппаса из пелопоннесского флиунта, бежавшего на самос и ставшего прадедом пифагора[4]. партенида, позднее переименованная мужем в пифаиду, происходила из знатного рода анкея, основателя греческой колонии на самосе.
рождение ребёнка будто бы предсказала пифия в дельфах, потому пифагор и получил своё имя, которое значит «тот, о ком объявила пифия». в частности, пифия сообщила мнесарху, что пифагор принесёт столько пользы и добра людям, сколько не приносил и не принесёт в будущем никто другой. поэтому, на радостях, мнесарх дал жене новое имя пифаида, а ребёнку — пифагор. пифаида сопровождала мужа в его поездках, и пифагор родился в сидоне финикийском (по ямвлиху) примерно в 570 до н. э. с ранних лет он обнаружил необыкновенную одарённость (также по ямвлиху).
по словам античных авторов, пифагор встретился чуть ли не со всеми известными мудрецами той эпохи, греками, персами, халдеями, египтянами, впитал в себя всё накопленное человечеством знание. в популярной иногда приписывают пифагору олимпийскую победу в боксе, путая пифагора-философа с его тёзкой (пифагором, сыном кратета с самоса), который одержал свою победу на 48-х играх за 18 лет до рождения знаменитого философа.
в юном возрасте пифагор отправился в египет, чтобы набраться мудрости и тайных знаний у египетских жрецов. диоген и порфирий пишут, что самосский тиран поликрат снабдил пифагора рекомендательным письмом к фараону амасису, чему он был допущен к обучению и посвящён не только в египетские достижения медицины и , но и в таинства, запретные для прочих чужеземцев.
пошаговое объяснение:
1. За найменуванням: акт, протокол, інструкція, лист тощо.
2.За змістом і спеціалізацією:
— загальні;
— з адміністративних питань;
— з питань планування оперативної діяльності;
— з питань підготовки та розподілу кадрів;
— спеціалізовані з фінансово-розрахункових і комерційних питань, — постачально-збутові, зовнішньоторговельні тощо.
3.За призначенням:
— щодо особового складу;
— організаційно-розпорядчі;
— кадрово-контрактові;
— довідково-інформаційні;
— господарсько-договірні;
— обліково-фінансові.
4.За походженням:
— службові (офіційні) — укладаються працівниками, які офіційно уповноважені це робити від імені установи, організації для вирішення службових питань;
— особисті (приватні) — укладаються будь-якою особою для вирішення індивідуальних, власних питань.
5. За місцем укладення:
— внутрішні — мають чинність у межах установи, де їх укладено;
— зовнішні — виступають чинником або результатом спілкування з іншими установами, організаціями, особами.
6. За напрямком (спрямуванням):
— вхідні (надходять до установи, організації, підприємства, фірми);
— вихідні (адресовані за межі установи).
7. За створення, структурними ознаками (формою) і ступенем стандартизації та регламентації:
— стандартні, типові — укладаються на трафаретних, бланкових паперах із захисними символами в суворо регламентованій послідовності (паспорт, свідоцтво, атестат, диплом, військовий квиток тощо);
— нестандартні, нерегламентовані — в яких певна частина даних готується заздалегідь (типовий лист, довідка, перепустка, положення, інструкція тощо);
— індивідуальні — укладаються за загальними принципами й формою, але автор довільно добирає та компонує мовні засоби залежно від конкретної ситуації (автобіографія, звіт, протокол, оголошення, за тощо).
8. За ступенем складності:
—прості (односкладові) — відображають одне питання, факт;
—складні — відображають два й більше питань, фактів.
9. За стадіями відтворення:
— оригінали;
— копії, витяги, дублікати.
10. За терміном виконання:
— звичайні безстрокові (нетермінові) — виконуються (опрацьовуються) в порядку загальної черги;
— термінові — укладаються за завчасно визначеним терміном виконання, а також телеграми, телефонограми тощо;
— дуже термінові — зі спеціальною позначкою терміну виконання.
11. За ступенем секретності (гласності):
— звичайні (несекретні) — для загального користування;
— для службового користування (ДСК);
— таємні (Т);
— цілком таємні (ЦТ).
12. За юридичною силою:
— справжні — чинні, нечинні;
— підробні — фальсифікати.
13. За технікою відтворення:
— рукописні;
— відтворені за до технічних засобів.
14. За терміном зберігання:
— тимчасового зберігання (до 10 років);
— тривалого зберігання (понад 10 років);
— постійного зберігання.