Одного разу ми з друзями вирушили у справжній похід на узлісся. Там було дуже гарно: зелена трава, квіти. Здавалося, що навіть сонечко всміхається нам. Ми гралися, збирали красиві, чарівні квіти та смачні яблука та ягоди, бігали та радувались життю. А потім вирушили додому. Я хотіла попрощатися з гарною і гостинною галявиною і озирнулася. Але галявина змінилася... Я замріялась у той час, коли йшов урок та потім мене спитала вчителька . Мені стало соромно. І я вибачилась та сказала їй, що побачила у своїх мріях справжній похід на узлісся та їй цу дуже сподобалось. (Извините, я не знаю так или нет...)
