Это как-то так: 118|2 (и с низу двойки ещё одна чёрточка) ну и вот 118|2 потом пишешь под 118 маленькую чёрточку тоесть минус -.но прям под 118 чтобы было рядом,и пишешь так: 118(минус под 118) потом число которое либо подходит под 118 (и другие числа),либо которое стоит рядом с ним по таблице умноения (смотрится по делителю в этом случае по числу 2) и после того как написал 118 минус 118 теперь ставим чёрточку под второй 118 (снизу) так,чтоб она сопрекосалась с черточкой | и в конце под той чёрточкой (котороя под второй 118) пишем 0 (либо если есть остаток). всё (так делай всё по принцыпу в других выражениях) и да 118÷2=59.
Про що розпові листівки з міст? певна, шо люди різного віку люблять подорожувати. мені подобається такий відпочинок. під час подорожі завжди дізнаєшся багато нового і цікавого про країни світу та життя, традиції, звичаї їх жителів. і, звичайно,-туристи купують листівки з міст, щоб надовго зберегти у пам’яті враження про місця, де вони побували. на листівках зазвичай зображують красиві пейзажі, пам’ятники, собори, вулиці міст і містечок.саме такі листівки купував кожен турист із вірша дж. родарі «листівки з ви міст». італійські міста на цих листівках змальовано надзвичайно красивими. але чи відповідає зображене дійсності? не завжди. світ, виявляється, не такий уже й безжурний. є люди, які йдуть на роботу не поснідавши, інші — лягають спати не повечерявши, спати іноді доводиться на голому камені, бо іншого місця немає. такий він, світ «без глянцю». реальність нагадує про себе нерозв’язаними проблемами, і ліричному, героєві стає сумно і боляче через те, що у світі існує горе. і він починає розуміти, що життя набагато суворіше, ніж здається на перший погляд. а за зовнішньою красою дуже часто криється людське горе.контрасти життя може побачити лише допитливий і спостережливий герой, який прагне пізнати навколишній світ. а листівка у поезії італійського письменника і є символом широти світу', який слід відкривати для себе. для творчості дж. родарі характерною є увага до життя простих людей. саме про них поет говорить дуже тепло, з любов’ю. письменник намагається нути увагу читачів до життя звичайних трударів, змальовуючи соціальні контрасти цього життя. головне, щоб люди, долаючи усілякі негаразди, не розгубили найцінніші скарби — добро, милосердя, співчуття, взає, — які й жуть подолати усі труднощі.
