Колись давно, в ранньому дитинстві, мама розповідала мені казки, герої яких, як мені здавалося, знаходилися десь тут, поряд, у тем ній кімнаті, а на день ховались у шафах, за буфетом, книжковими полицями…
Я навіть обережно відкривала дверцята Шафи: а ну ж бо як прищемлю якогось малого чоловічка!
Відчуття таємничості світу, казковості оточуючого з віком відійшло у потаємні куточки моєї душі… А у Віктора Близнеця, мабуть, ні“Звук павутинки” Льонька бачить срібного чоловічка, який не боїться Сопухи, чує звук павутинки, дружить, як із живим, із собакою Рексом, що його давно вбив сусід Глипа…
Навіть сердечні, добрі люди не розуміють Льоньку, бо “засмоктав” побут: мати бідкається, коли після дощу “затекла хата”, підставляє ночви і тазик, куди капають “руді, перемішані з глиною сльози” будиночка. А для малого Льоньки в “хаті залунала музика”.
Таким же чарівним було і Льончине “кіно”: кругле вічко у віконниці, де випав сучок.
Тільки великий фантазер зміг би побачити кіно з Вишневими Пушинками у промінні,! Його герой повісті
Сначала для удобства переведём дроби в неправильные:
Теперь поочерёдно начнём выполнять действия. Первым действием является скобка. Перед тем, как выполнить вычитание, нужно привести оба числа в одинаковому знаменателю, для этого умножим 2 на 11 и после этого вычтем:
Следующим действием является умножение. Обе дроби являются отрицательными, значит их произведение будет положительным, так как при умножении минуса на минус бужет плюс. Сократим и умножим:
Осталось выполнить последнее действие, которым является сложение. Для начала приведём эти числа к общему знаменателю, сложим и выделим целую часть:
Вот и ответ.
