Гумор — різновид комічного, відображення смішного у життєвих явищах і людських характерах.
Сарказм — їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті та гнівного презирства.
Іронія — художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення. Це насмішка, замаскована зовнішньою благопристойною формою.
Сатира — особливий б художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміянні негативного; твір викривального характеру.
Пародія — засіб художньої виразності, побудований на імітації манери поведінки, манери мовлення, творчої манери тощо з метою викриття того чи іншого явища, рис характеру;
Парадокс — засіб художньої виразності; вислів, судження, ситуація, вчинок та ін., які суперечать здоровому глуздові, не відповідають усталеним нормам, традиційним уявленням.
ответ:«Пе́сня про царя́ Ива́на Васи́льевича, молодо́го опри́чника и удало́го купца́ Кала́шникова» — историческая поэма в народном стиле М.Ю. Лермонтава, написанная в 1837 году и впервые опубликованная в 1838 году в «Литературных прибавлениях к „Русскому инвалиду“». В 1840 году эта поэма открыла единственное прижизненное издание поэта — сборник «Стихотворения М. Лермонтова».Сюжет поэмы разворачивается в русское средневековье, во времена правления царя Ивана Грозного. Стиль поэмы можно охарактеризовать как русский народный эпос. Она является стилизацией русского народного творчества в большой эпической форме. В основе произведения лежит фольклорный сюжет, восходящий к народным песням о царе Иване Грозном, многие из которых к XIX веку сохранились и были записаны. Эта поэма в контексте всего творчества поэта воспринимается как своеобразный итог работы Лермонтова над русским фольклором. Также стоит отметить уникальность этого произведения. По жанру и художественному своеобразию она оказалась единственной в своём роде и не получила продолжения ни в творчестве её автора, ни у других поэтов
Пошаговое объяснение:
