Обозначим второе число - x, первое число составляет 7/10 от второго, то есть:7/10х; а третье число-1/2 от второго: 1/2 х.Их среднее арифметическое равно 44 целых 22/25, то есть:(х+7/10х+1/2х)/3=44 целых 22/25 (10/10х+7/10х+5/10х)/3=44 целых 22/25 (10+7+5)/10х/3=44 целых 22/25 22/10х/3= 1122/25 22/30х= 1122/25 х= (1122/25)/(22/30) х= (1122/25)*(30/22) х= (1122*30)/(25*22)=(51*6)/(5*1)=306/5=61 целая 1/5 Таким образом: второе число - 61 целая 1/5, первое число составляет 7/10 от второго, то есть:7/10*306/5=(7*306)/(10*5)=(7*153)/(5*5)=1071/25=42 целых 21/25 а третье число-1/2 от второго: 1/2 *306/5=306/10=30 целых 6/10=30 целых 3/5.
Температура - один із найважливіших факторів, який впливає на живі організми. Від цього фактора залежить нормальний перебіг усіх життєвих процесів в організмі - обмін речовин, ріст, розвиток та ін. Температура більш-менш закономірно змінюється впродовж доби і від сезону до сезону. Температурний режим також залежить від географічної широти, висоти місцевості над рівнем моря та ін.
Температура - важливий обмежуючий фактор. Межами толерантності для будь-якого виду є максимальна і мінімальна летальні температури, за межами яких вид смертельно уражують спека або холод. Для більшості видів температурний інтервал існування складає від 0 до 50°С, що обумовлено властивостями протоплазми клітин.
Адаптаційні процеси в тварин стосовно до температури привели до появи пойкілотермних (холоднокровних) тварин - температура їх власного тіла змінюється зі зміною температури навколишнього середовища і гомойотермних (теплокровних) - вони мають постійну температуру тіла, яка не залежить від температури зовнішнього середовища. І пойкілотермні, і гомойотермні тварини в процесі еволюції набули здатності регулювати температуру свого тіла. Ця здатність називається терморегуляцією. Залежно від пристосованості до температури виділяють евритермних (пристосованих до значних коливань температури) і стенотермних (пристосованих до певних температур) організмів.
Відомі морфологічні (різні життєві форми рослин і тварин) і фізіологічні (акліматизація, міграція, зимівля, літня сплячка, анабіоз, діапауза) адаптації до дії низьких і високих температур.
В оптимальному температурному інтервалі організми почувають себе комфортно, активно розмножуються і чисельність популяції зростає. В умовах дії крайніх меж оптимального температурного інтервалу організми почувають себе пригнічено. При подальшому похолоданні (нижня межа стійкості) або підвищенні температури (верхня межа стійкості) організми потрапляють у «зону смерті» і гинуть. Цим прикладом ілюструється загальний закон біологічної стійкості (за М. Ламоттом), який можна застосувати до кожного з обмежуючих факторів. Величина «оптимального інтервалу» характеризує «величину» стійкості організмів, тобто величину його толерантності до цього фактора, або екологічну валентність.
1,2
7,5
5,33
6,5
7,33
9,6
9,75
9,5
1,8
8,66
4,5
7,4
3,16
4,5
2,33
7,66