Пісня виникла, ймовірно, у другій половині XVII століття[1]. Найстаріший варіант зафіксований на Галичині в записах Доменіка Рудницького 1713 року «Пісні різні і деякі на ноти перекладені»[2]. Срезневський і Каманін пов'язували пісню з Михайлом Дорошенком та Петром Конашевичем-Сагайдачним[3] часів хотинського походу. Максимович припускав дату виникнення пісні часами Петра Дорошенка, вбачаючи в Сагайдачному когось із старшин запорозького куреня[4]. Яворницький, посилаючись на Максимовича, припускав, що це був кошовий отаман, сподвижник гетьмана Петра Дорошенка Григорій Сагайдачний.[5] Датування пісні другою половиною 17 століття підтримували В. Антонович, М. Драгоманов[6], Б. Грінченко[7].
У Дрогозденкові Б. Грінченко вбачав брацлавського полковника Дрозденка; текст із збірника Доменіка Рудницького він визначав як літературний.
М. Євстахевич[8], припускав, що «Дрогозденко» — це Дрозденко, сотник, «котрий привів Дорошенкові гетьмана Задніпрянської України Брюховецького в червні 1668 р., після чого Брюховецький був убитий», а Сагайдачний — «правдоподібно, не Петро Конашевич-Сагайдачний, а Григорій Сагайдачний, кошовий отаман в 1686 р.»[9].
Існує польський варіант пісні «По широкій Україні», де замість Сагайдачного згадується київський воєвода Стефан Хмелецький, прозваний «бичем татарським» за перемоги на татарами[10].
Інші назви: «Ой на горі да женці жнуть», «Ой на горі та женці жнуть», «Ой на горі женці жнуть», «Гей, на горі та женці жнуть», «Гой, на горі женці жнуть».
З часом мелодію пісні було використано Євгеном Адамцевичем при написанні «Запорозького маршу» та оркестрою ЗПО ЗСУ у «Козацькому марші».
Трехзначное число, записанное цифрами a, b, c это 100a+10b+c Переставляя цифры будем получать числа, записанные так: b, c, a это 100b+10c+a Вычитая из первого второе получим 99a -99b-9c =9·(11a-11b-c)- число кратное 9 Т.е сумма цифр разности кратна 9 кратными 9 могут быть числа 18; 27; 36; 45; 54; 63; 72;81;90;99;...198;207;... сумма цифр этих чисел кратна 9 Например, пусть разность равна 18 1+8=9 если зачеркнуть цифру 1, то вторая цифра 9-1=8 Товарищ назовет цифру 8, значит вы назовете цифру 1
Например, разность равна 198 Зачеркнутая цифра 9 Товарищ называет сумму других цифр 1+8=9 Сумма цифр разности кратна 9, значит зачеркнута именно цифра 9 1+9+8=18 1+8=9 18-9=9 Значит, вы добавляете 9 327 это 300+20 +7 переставив цифры 273 это 200+70+3 вычитаем 300+20+7-(200+70+3)=(300-3)+(20-200)+(7-70)= =3·99-2·90-7·9=9·(11·3-2·10-7)=9·6=54 Разность кратна 9, сумма цифр числа 54 равна 5+4=9 кратна 9 Если зачеркнуть 4, то вторая цифра 9-4=5 Если зачеркнуть 5, вторая цифра 9-5=4
ой на горі та женци жнуть
Пісня виникла, ймовірно, у другій половині XVII століття[1]. Найстаріший варіант зафіксований на Галичині в записах Доменіка Рудницького 1713 року «Пісні різні і деякі на ноти перекладені»[2]. Срезневський і Каманін пов'язували пісню з Михайлом Дорошенком та Петром Конашевичем-Сагайдачним[3] часів хотинського походу. Максимович припускав дату виникнення пісні часами Петра Дорошенка, вбачаючи в Сагайдачному когось із старшин запорозького куреня[4]. Яворницький, посилаючись на Максимовича, припускав, що це був кошовий отаман, сподвижник гетьмана Петра Дорошенка Григорій Сагайдачний.[5] Датування пісні другою половиною 17 століття підтримували В. Антонович, М. Драгоманов[6], Б. Грінченко[7].
У Дрогозденкові Б. Грінченко вбачав брацлавського полковника Дрозденка; текст із збірника Доменіка Рудницького він визначав як літературний.
М. Євстахевич[8], припускав, що «Дрогозденко» — це Дрозденко, сотник, «котрий привів Дорошенкові гетьмана Задніпрянської України Брюховецького в червні 1668 р., після чого Брюховецький був убитий», а Сагайдачний — «правдоподібно, не Петро Конашевич-Сагайдачний, а Григорій Сагайдачний, кошовий отаман в 1686 р.»[9].
Існує польський варіант пісні «По широкій Україні», де замість Сагайдачного згадується київський воєвода Стефан Хмелецький, прозваний «бичем татарським» за перемоги на татарами[10].
Інші назви: «Ой на горі да женці жнуть», «Ой на горі та женці жнуть», «Ой на горі женці жнуть», «Гей, на горі та женці жнуть», «Гой, на горі женці жнуть».
З часом мелодію пісні було використано Євгеном Адамцевичем при написанні «Запорозького маршу» та оркестрою ЗПО ЗСУ у «Козацькому марші».