Відповідь:
1. Искусство и массовая культура совершенно противоположные вещи. Вы описываете масскульт во всей красе - такой он был всегда, таким он и останется. Элитарность искусства в его малодоступности. Элитарность здесь - не материальная сторона, а культурное превосходство; а малодоступность в плане его понимания широкими массами. Да, искусство можно популяризировать, но как следствие мы всё-равно получаем поп культуру - культуру облегчённую, культуру для потребления.
2. Танец — ритмичные, выразительные телодвижения, обычно выстраиваемые в определённую композицию и исполняемые с музыкальным сопровождением. В основе танца – всегда эмоциональный образ, воплощение состояния, различных чувств. Сопоставление и развитие эмоционально-пластических образов может выражать сложные отношения жизни, движение и смысл событий подобно тому, как происходит это в музыке.
3. Мне нравится танец модерн — одно из направлений современной зарубежной хореографии, он появился как некий протест против балета, против сказочности его форм. Для каждого представителя танца модерн не являлась главной форма, важно было донести до зрителя определенный смысл, переживание, эмоции. Основные принципы танца модерн: отказ от канонов, воплощение новых тем и сюжетов оригинальными танцевально-пластическими средствами. модерн, можно суммировать, как концентрацию не только на движениях тела, но и на ощущениях, возникающих в процессе танца, и на душевном состоянии. Его иногда называют танцем для головы, философским танцем. Цель модерна – это гармония в теле, в душе и в голове, а также между этими тремя компонентами. Здесь много движений, которые выглядят расслабленными, медленными, иногда похожими на йогу. На базе модерн-танца возникают всевозможные новые техники. Например, афро-модерн (этнический вариант), танец на трапециях или всевозможные смеси модерна со сценическим движением, вокалом, боевыми искусствами, пантомимой. Модерн приемлет абсолютно любое звуковое оформление. Модерн — не просто техника, это мироощущение.
Пояснення:
Объяснение:
Портрет як самостійний жанр мистецтва виник тоді, коли людина стала усвідомлювати себе самостійною особою. В давнину людина була частиною цілого, частиною суспільства, йому вона підпорядковувала власні устремління. Поява зображення конкретної людини була тоді неможливою. Лише в епоху Відродження, коли саме людина стає центром всесвіту, сформувався портретний жанр.
Портрет – жанр образотворчого мистецтва, що передає неповторну своєрідність певної людини. Портретом називається і твір такого жанру . Кожен портрет передає індивідуальні особливості людини, риси, властиві тільки їй. Зображене на портреті називається моделлю або портретованим. Для художника важливо не тільки передати зовнішню схожість, але і зазирнути у внутрішній світ, душу своєї моделі, показати особливості характеру, переживання, емоційний стан. Важливими в портреті є всі деталі — поза моделі, одяг, оточення, аксесуари. Саме вони допомагають художнику показати суспільний стан портретованого і додати відчуття історичного часу.
Перші портрети датовані глибокою старовиною. Фрески, знайдені при розкопках палацу на острові Кріт, донесли до нас риси обличчя молодих жінок. При всій схематичності зображень фрески можна вважати «протопортретами». Першими портретами, що намагалися передати індивідуальні риси, стали роботи майстрів Древнього Єгипту, Греції і Риму. Ці портрети були скульптурними і зображали поетів і мислителів, вчених і воєначальників і, звичайно, правителів. Родоначальником живописних портретів стали фаюмські портрети, названі за місцем знахідки (оазис Фаюм, Єгипет).
лицарі ті що воюють
духівництво ті що моляться
селяни ті що працюють