Значение музыки в кино, театре и на телевидении сложно переоценить.
Звуковой ряд усиливает эмоциональное восприятие того или иного момента/эпизода. При чем, это могут быть как "сильные" так и слегка недотягивающие по разным причинам части фильма/спектакаля/телепередачи.
Подбором музыкального сопровождения занимаются профессионалы, от них зависит очень многое. Ведь аудиоряд может не только пойти на пользу произведению, но и навредить ему.
Правильно подобранные аудиодорожки служат для усиления эффекта от увиденного, ведь они призваны задействовать слух вдобавок к зрению.
Самые удачные комбинации становятся хитами. Часто саундтрек "раскручивает" сам зритель.
Повторяющиеся мелодии (в заставке передачи, или в сериале и т.д.) в случае грамотного подбора становятся культовыми, бывает, что их используют вторично.
Одни зрители не придают особого значения саундтреку, другие смотрят что-либо только ради музыкального сопровождения.
На мой взгляд, если "картинка" и звук не разделяются в сознании, а воспринимаются целостно - это победа
Объяснение:
Объяснение:
Перший варіант пісні написав відомий поет, директор і режисер Українського театру «Руська бесіда» Степан Чарнецький у 1914 р. Здійснивши постановку трагедії Василя Пачовського про гетьмана Дорошенка «Сонце руїни», він був невдоволений фінальною піснею-скаргою України «Чи я в лузі не калина була». Для оптимістичнішого фіналу він вставив у драму народну пісню «Розлилися круті бережечки». Він дещо переробив у ній слова, щоб її текст краще вписувався у зміст вистави. Та останній куплет залишив без змін. Крім того, Степан Чарнецький доробив до пісні нову, споріднену з народною, мелодію. Михайло Коссак розложив її на інструменти. Вистава спричинилася до популяризації пісні, особливо її останньої строфи «Ой у лузі…». Від акторів театру пісню сприйняла молодь. У серпні 1914 р. у Стрию пісню «Ой у лузі…» вперше почув чотар УСС Григорій Трух від стрільця Іваницького. Той її навчився від артистів львівського театру. Григорій Трух до першої строфи «Ой у лузі…» додав ще три строфи, які й склали «Червону калину». Він же навчив співати пісню стрільців своєї чоти. Незабаром перша стрілецька пісня «Ой у лузі червона калина похилилася» поширилася по Стрию. А згодом «Червону калину» почали співати в Галичині та по всій українській землі.
Строфу «Не хилися, червона калино…» додали до тексту пісні наприкінці 1980-х років Леопольд Ященко та Надія Світлична.