Перший варіант пісні написав відомий поет, директор і режисер Українського театру «Руська бесіда» Степан Чарнецький у 1914 р. Здійснивши постановку трагедії Василя Пачовського про гетьмана Дорошенка «Сонце руїни», він був невдоволений фінальною піснею-скаргою України «Чи я в лузі не калина була». Для оптимістичнішого фіналу він вставив у драму народну пісню «Розлилися круті бережечки». Він дещо переробив у ній слова, щоб її текст краще вписувався у зміст вистави. Та останній куплет залишив без змін. Крім того, Степан Чарнецький доробив до пісні нову, споріднену з народною, мелодію. Михайло Коссак розложив її на інструменти. Вистава спричинилася до популяризації пісні, особливо її останньої строфи «Ой у лузі…». Від акторів театру пісню сприйняла молодь. У серпні 1914 р. у Стрию пісню «Ой у лузі…» вперше почув чотар УСС Григорій Трух від стрільця Іваницького. Той її навчився від артистів львівського театру. Григорій Трух до першої строфи «Ой у лузі…» додав ще три строфи, які й склали «Червону калину». Він же навчив співати пісню стрільців своєї чоти. Незабаром перша стрілецька пісня «Ой у лузі червона калина похилилася» поширилася по Стрию. А згодом «Червону калину» почали співати в Галичині та по всій українській землі.
Строфу «Не хилися, червона калино…» додали до тексту пісні наприкінці 1980-х років Леопольд Ященко та Надія Світлична.
Песен можно вспомнить достаточно, напишу по парочке... Неделя: И. Скляр "Комарово" ("На недельку до второго я уеду в Комарово...") Миша Маваши "Неделя" ("...Я в своей манере, так неделя за неделей...") Месяц: "Любэ" "Медовый месяц" ("...Медовый месяц, белый пароход...") И. Аллегрова "Медовый месяц" ("...Медовый месяц - пиршество любви...") Минута: А. Матиас "Минута" ("...Наши времена, наша судьба - минута, минута...") Л. Успенская "Ещё минута" ("...Еще минута, и я держу твои ладони осторожно...") Час: "Эпидемия" "Час испытания" ("...Вот и настал час испытания...") Д. Майданов "Час-пик" ("...Остановить на миг вечный судьбы час-пик...") Век: А. Глызин "Век" ("...А новый век в окно стучит...") "Винтаж" "Знак Водолея" ("...Я этим чувством уже век не болею...") Год: Ясения "Который год" ("Который год одна и только так...") А. Пугачёва из к/ф "Ирония судьбы, или с легким паром" ("По улице моей который год звучат шаги...") Секунда: "Кейн" "Секунда" ЧИПАЧИП "1 секунда" Рада Рай "Без любви секунда - верста"
Объяснение:
Перший варіант пісні написав відомий поет, директор і режисер Українського театру «Руська бесіда» Степан Чарнецький у 1914 р. Здійснивши постановку трагедії Василя Пачовського про гетьмана Дорошенка «Сонце руїни», він був невдоволений фінальною піснею-скаргою України «Чи я в лузі не калина була». Для оптимістичнішого фіналу він вставив у драму народну пісню «Розлилися круті бережечки». Він дещо переробив у ній слова, щоб її текст краще вписувався у зміст вистави. Та останній куплет залишив без змін. Крім того, Степан Чарнецький доробив до пісні нову, споріднену з народною, мелодію. Михайло Коссак розложив її на інструменти. Вистава спричинилася до популяризації пісні, особливо її останньої строфи «Ой у лузі…». Від акторів театру пісню сприйняла молодь. У серпні 1914 р. у Стрию пісню «Ой у лузі…» вперше почув чотар УСС Григорій Трух від стрільця Іваницького. Той її навчився від артистів львівського театру. Григорій Трух до першої строфи «Ой у лузі…» додав ще три строфи, які й склали «Червону калину». Він же навчив співати пісню стрільців своєї чоти. Незабаром перша стрілецька пісня «Ой у лузі червона калина похилилася» поширилася по Стрию. А згодом «Червону калину» почали співати в Галичині та по всій українській землі.
Строфу «Не хилися, червона калино…» додали до тексту пісні наприкінці 1980-х років Леопольд Ященко та Надія Світлична.