Балет то— вид сценічного мистецтва, танцювальна театральна вистава, у якій музика поряд з танцем відіграє важливу роль у розвитку сюжету і створенні відповідного настрою; синтетичний вид сценічного мистецтва, в якому зміст вистави розкривається в основному засобами танцю, міміки і музики. Джерела виникнення балетного жанру закладені в народних іграх, хороводах, сюжетних танцях тощо. Танець як елемент драматичної дії досягнув високого рівня розвитку в культових і світських театралізованих видовищах Стародавнього Єгипту, Індії, Китаю, у трагедіях греків, римлян та народних дійствах середньовіччя.[1]
Объяснение:
В епоху Відродження (15—16 ст.) Балет в Італії використовується під час придворних бенкетів, свят тощо. Звідти він був перенесений Катериною Медичі у Францію, як вид спектаклю, що поєднує спів, танці і декламацію. Балет переходить на професійну сцену, де посідає певне місце в оперних і драматичних виставах. Французький балетмейстер Жан Жорж Новер широко застосував пантоміму як основу розвитку драматичної дії, перетворив балет у самостійний жанр з певним сюжетом.
У 19 столітті на сценах Європи виступають артисти Ф. і М. Тальйоні, Ж. Перро, К. Блазіс, С. Вігано, Ф. Ельслер, К. Грізі, які підносять мистецтво танцю на високий художній рівень.
Музично-театральні жанри
Балет — союз музики та хореографії — це музично-театральний жанр, який також синтезує різні види мистецтва. В балеті зміст, почуття та думки дійових осіб виражаються засобами музики і танцю. Французьке слово «ballet» походить від італійсьокого «balletto» — танець. Французька назва та італійське коріння цього жанру не є випадковими. Як і опера, балет виник в епоху Відродження в Італії, де здавна на карнавалах виконувалися веселі танцювальні сценки, які поступово поретворилися у самостійні танцювальні спектаклі. У Франції на той час велику популярність здобув придворний балет — яскраве й урочисте видовище, героями якого були король, королева та численні придворні.
Смысл в том, чтобы не путать симфонии друг с другом. Как и любая нумерация вообще!
Оперы нумеровать незачем, у них есть названия. А названия есть - потому что есть литературный (словесный) сюжет, т. е. либретто. Симфония же - на абстрактном языке написана. Иногда и симфониям дают программные названия, но это исключение из правила.
В-общем, причина в разных языках. Если произведение содержит словесный сюжет, то и название тоже имеет словесное. А если это абстрактный язык, то название только ограничило бы фантазию слушателя. Музыка не на разум действует, а на эмоции. Слушай - и строй в воображении сюжет, какой тебе ближе под данные эмоции. Каждый слушает через свои вкусы, привычки, ассоциации - поэтому названия у каждого получились бы РАЗНЫМИ.
ответ: Литература видиграе важлыву роль в нашому житии ты чытаешь творы и розумнишаешь в тебя додаеться словныковый запас и ты стаешь вправно розмовляты з людьмы.