Объяснение:
Не сильно уверенна, но может тебе подойдет
Постімпресіонізм / Post-Impressionism - термін, який запровадив британський арт-критик Роджер Фрай / Roger Fry у 1914 році, щоб описати період в європейському мистецтві після імпресіонізму Моне. Джон Рівалд - один із перших істориків-мистецтвознавців - визначив часові рамки для цього напряму: з 1886 по 1892 рік.
Видатні митці напряму: Вінсент ван Гог / Vincent van Gogh (1853-1890), Поль Ґоґен / Paul Gauguin (1848-1903), Поль Сезанн / Paul Cezanne (1839-1906), Джорд Сера / Georges Seurat (1859-1891)
Постімпресіонізм (франц
postimpressionisme) - загальний термін, що охоплює вид мистецтва, яке, власне, і приймає і відкидає деякі принципи імпресіонізму. Початок постімпресіонізму збігається з кризою імпресіонізму в 80-х рр. . XIX століття. У цей час відбулася остання виставка імпресіоністів і був опублікований «Маніфест символізму» (1886) французького поета Ж. Мореаса.
Майже всі постімпресіоністи раніше примикали до імпресіонізму. Поступово художники стали шукати нові засоби для вираження не миттєвого і того, що минає в житті - фіксації однієї миті, що властиво імпресіонізму, а для втілення якихось тривалих станів прекрасного - духовних і матеріальних.
Особливістю постімпресіонізму в порівнянні з іншими видами мистецтв став взаємний вплив напрямків та індивідуальних творчих систем. Так, П. Сезанн і Ж. Сера намагалися відновити почуття порядку, не властивої імпресіонізму, - відобразити стійкість і матеріальність навколишнього світу. Голландський художник В. Ван Гог, прагнучи відобразити на полотні прості емоції і вийшовши на надчуттєву виразність форми та кольору, передбачив появу експресіонізму.
Імпресіонізм
Імпресіонізм (фр. impressionisme, від impression - враження) - художній стиль у мистецтві останньої третини XIX - початку XX ст. , що зробив величезний вплив на все наступне мистецтво. Представники його прагнули передати безпосереднє враження від навколишнього світу, мінливі стани природи. Імпресіонізм зародився в 1860-х роках у Франції, коли художники внесли в живопис різноманіття і складність міського побуту, свіжість і безпосередність сприйняття світу. Для їхніх добутків характерне зображення випадкових ситуацій, сміливість композиційних рішень, що здається неврівноваженість, фрагментарність композиції, несподівані точки зору, ракурси, зрізи фігур рамою. Родинне мальовничому імпресіонізму різноманіття нюансів почуттів і настроїв виявляється в поезії і музиці
В другій половині минулого століття
1.
Богдан Собинин, ополченец, жених Антониды — тенор
2.
В 1836 году состоялась премьера оперы «Иван Сусанин» Михаила Ивановича Глинки, на которой присутствовал император Николай Павлович и весь петербургский свет ( и по моему так же был Жуковский, но я не уверенна)
3.
"Иван Сусалин" - опера Михаила Ивановича Глинки в 4 актах с эпилогом. В опере рассказывается о событиях 1613 года, связанных с походом польского войска на Москву.
4. хз, мгу написать только что такое лейтматив, чтоб было проще.
Лейтмотив - немецкое слово (Leitmotiv), означающее в переводе ведущий мотив. Так называется яркая, хорошо запоминающаяся музыкальная тема - чаще мелодия, но может быть и краткий, из нескольких звуков, мотив, и аккордовая последовательность, которая обрисовывает какой-то образ или драматическую ситуацию. Лейтмотивы применяются в больших музыкальных произведениях - операх, балетах, симфонических сочинениях, - и появляются неоднократно на их протяжении, иногда в измененном, но всегда узнаваемом виде.
5.
История создания оперы В 1815 году в Петербургском Большом театре состоялась премьера оперы Катерино Кавоса «Иван Сусанин». Автором либретто был Александр Шаховской.
6.
Ива́н Суса́нин — русский национальный герой, крестьянин из села Домнино (ныне в Сусанинском районе Костромской области), прославившийся Михаила Романова от польско-литовского отряда во время русско-польской войны.
P.S
Вопросф дурацкие... Не знаю на сколько верно, чем смогла тем
Если совсем коротко, то: Князь Игорь собирается в поход на половцев ради славы, но его дружина оказывается разбита, а сам он взят в плен.
В Путивле князя ждет жена, Ярославна, с ее образом напрямую связан самый трогательный момент оперы - - плач
Ярославны.
Хан Кончак уверяет, что князь вовсе не пленник, а друг, но Игорь не ведется и вскоре сбегает из плена в старший град, Киев.