На всех ступенях мажора можно построить трезвучия. Напомним, что интервалы между соседними нотами трезвучия должны составлять терцию. Строя трезвучия от ступеней лада, разрешено использовать только те звуки, которые входят в рассматриваемый лад. Например, рассматриваем C (до мажор). Строим трезвучие, от ноты E. Возможны варианты трезвучий:
Мажорное: E-G♯-H
Минорное: E-G-H
Уменьшенное: E-G-Bь
Увеличенное: E-G♯-H♯
Видим, что только в минорном трезвучии нет знаков альтерации. В остальных трёх обязательно есть диез или бемоль. Поскольку рассматриваемый нами звукоряд не содержит нот с диезами или бемолями, мы можем выбрать только минорное трезвучие (без знаков альтерации).
Объяснение:вотак вроде
Поліфо́нія (від грец. poly — багато і phone — звук) — вид багатоголосся, у якому окремі мелодії, або групи мелодій мають самостійне значення і самостійний інтонаційно-ритмічний розвиток, зберігаючи рівноправність голосів та незбігання в різних голосах каденцій, цезур, кульмінацій, акцентів та ін.
Поліфонію поділяють на:
Підголоскову поліфонію, при якій разом з основною мелодією звучать її підголоски, тобто її варіанти.
Імітаційну поліфонію, при якій основна тема звучить спочатку в одному голосі, а потім, можливо, зі змінами, з'являється в інших голосах (при цьому основних тем може бути декілька). Форма, в якій тема повторюється без змін, називається каноном. Найрозвиненішої форми імітаційної поліфонії досягається в фугах.
Контрастно-тематичну поліфонію (або полімелодизм), при якій одночасно звучать різні мелодії.
Збереглися зразки європейської поліфонічної музики IX століття - органуми. У XIII - XIV століттях поліфонія найяскравіше проявилася в мотеті. У XV-XVI століттях поліфонія стає нормою для всієї європейської музики, як церковної (багатоголосної), так і світської. Найвищого розквіту поліфонічна музика досягла у творчості Генделя і Й.С. Баха в XVII-XVIII століттях (особливо в жанрі фуги). Після Й.С. Баха розквіт гомофонного складу витісняє поліфонічне письмо, і наступний підйом інтересу до поліфонії починається тільки в другій половині XIX століття. Імітаційна поліфонія, що орієнтується на Баха і Генделя, часто використовувалася композиторами XX століття (Гіндеміт, Шостакович, Стравінський та ін.)
Поліфонією також називають навчальну дисципліну, що вивчає закономірності поліфонії.
Объяснение:
Это точно!
Удачи тебе!!))