Русская народная песня — фольклорное произведение, которое сохраняется в народной памяти и передаётся из уст в уста, продукт коллективного устного творчества русского народа.
Чаще всего у народной песни нет определённого автора, или автор неизвестен, но известны и народные песни литературного происхождения. Существенная черта большинства жанров русской народной песни — непосредственная связь народной песни с бытом и трудовой деятельностью (напр., песни трудовые, сопровождающие различные виды труда — бурлацкие, покосные, прополочные, жатвенные, молотильные и др., обрядовые, сопровождающие земледельческие и семейные обряды и празднества, — колядки, масленичные, веснянки, купальские, свадебные
Мой любимый исполнитель - Виктор Цой. Его музыкальная карьера началась в совсем юном возрасте, с группы "Палата №6", где он играл на бас-гитаре. Цой учился в художественном училище, а затем поступил на резчика по дереву.
В 1980-х была основана группа "Гарин и гиперболоиды", которая позднее переименовалась в короткое и емкое "Кино", которая просуществовала всего 8 лет, но стала одной из самых популярных рок-групп Советского Союза. Дискография группы насчитывает 8 студийных альбомов, несколько концертных альбомов и синглов. Все восемь лет Цой являлся единственным вокалистом группы, и все песни были сочинены преимущественно им.
Погиб певец совсем молодым, в возрасте 29 лет, в автокатастрофе, когда группа "Кино" была на пике популярности.
У Цоя был красивый баритон, что вместе с мелодичной музыкой и лирически-реалистическими текстами покорило сердца многих миллионов фанатов. Самыми запоминающимися песнями, которые до сих пор можно услышать из наушников и проигрывателей, являются "Группа крови", "Звезда по имени Солнце", "Кукушка".
Екшн — головний герой звичайно зіштовхується зі злом у найочевиднішому його прояві: злочин, корупція, тероризм, убивство, конкуренти. Не знаходячи іншого виходу, головний герой вирішує вдатися до насильства. У результаті знищенню піддаються десятки, а іноді й сотні лиходіїв. «Хепі енд» (англ. happy end — щасливий кінець) — неодмінний атрибут екшену, зло повинне бути покаране.
Вестерн — у класичних фільмах цього жанру дія відбувається на дикому Заході Америки в XIX столітті. Конфлікт звичайно розвертається між бандою злочинців, представниками влади й мисливцями за нагородою (англ. bounty hunter). Як і у звичайному екшн-фільмі, конфлікт вирішується насильством зі стріляниною. Вестерни просочені атмосферою волі й незалежності, характерної для заходу Сполучених Штатів.
Гангстерський фільм — дія фільмів цього піджанру найчастіше відбувається в США в 1930-і роки — під час розквіту гангстерських угруповань. «Розбирання» між гангстерами і є основою сюжету таких фільмів.
Кіно бойових мистецтв — фільми цього піджанру сюжетно мало відрізняються від звичайних фільмів жанру екшн. Але в протистоянні персонажів карате-фільмів ставка робиться не на застосування вогнепальної зброї, а на рукопашні сутички із застосуванням прийомів східних бойових мистецтв, наприклад, карате.
Гірський фільм — звеличує красу природи та розкриває драматизм зусиль альпіністів підкорювачів вершин.
Пригодницький фільм — на відміну від екшену, у пригодницьких фільмах акцент зміщений із грубого насильства на кмітливість персонажів, уміння перехитрити, обдурити лиходія. У пригодницьких фільмах герой повинен оригінально виплутатися зі складних ситуацій. «Хепі енд» також дуже ймовірний.
Детективний фільм — жанр, здобутки якого незмінно містять ілюстрації злочинних діянь. З цих діянь випливають розслідування й пошук та обвинувачення винних. Впродовж картини у глядача, як правило, виникає бажання провести власне розслідування й висунути власну версію злочину.
Фільм-драма — специфіку жанру становлять сюжетність, конфліктність дії, достаток діалогів і монологів. Драми зображують в основному приватне життя людини і його гострий конфлікт із суспільством. При цьому акцент часто робиться на загальнолюдських протиріччях, втілених у поводженні і вчинках конкретних героїв фільму.
Трагедія — напевно театральну трагедію не слід розглядати як окремий випадок драми, але в кінематографі це в принципі вірно. Основу трагедії також становить зіткнення особистості зі світом, суспільством, долею, вираження в боротьбі сильних характерів і страстей. Але, на відміну від звичайної драми, трагічна колізія звичайно завершується загибеллю головного героя.
Камершпіле — різновид драми, що склався у німецькому театрі, мистецтві й кіно на початку 1920-х, характерними ознаками якого є психологізм на межі з натуралізмом, намагання розкрити внутрішню сутність зазвичай нечисленних персонажів — представників середнього бюргерства і чиновництва, соціальний песимізм.
Історичний фільм — фільми цього жанру реконструюють історичні події, що реально відбувалися.
Військовий фільм — назва говорить саме за себе, це фільми про війну.
Кінокомедія — до цього жанру відносяться фільми, які ставлять за мету розсмішити глядача, викликати посмішку, поліпшити настрій.
Комедія станів (ситуацій) — це класичний вид комедії, заснований на тому, що герої фільму потрапляють у курйозні, смішні становища. Найчастіше сценарій пишуть саме у такому піджанрі. Такі фільми часто зрозумілі людям різних поколінь.
Комедія характерів — це класичний вид комедії, заснований на тому, що комічне фільму базується на смішних особливостях персонажа (англ. character — «персонаж», звідси й назва піджанру), Такі фільми, як правило, «живуть» лише у своїй епосі, і часто незрозумілі людям інших поколінь.
Чорна комедія — комедія, побудована на
Русская народная песня раскрывает глубину нашего характера. Она является неотъемлемой частью жизни для русского человека в праздники и в будни, в печали и в радости.
Мыслителями и философами давно отмечено, что песня настолько сильно связана с национальным характером, что по ней можно легко определить к какому народу относится человек. Кроме того, это самая доступная форма творчества. В ней можно почувствовать молодецкую удаль, щедрость, доброту и широту русской души. А как народу существовать без души? Наверное, если русский народ забудет свои песни, то он потеряет значительную часть своей индивидуальности.
Песни русского народа тесно связаны с его бытом и жизнью. В процессе исполнения они шлифуются и передаются следующим поколениям. Народные песни можно разделить на жанры: обрядовые, духовные, романсы, трудовые, свадебные, календарные, частушки и многие другие.
Трудовые песни, к примеру, объединяли людей облегчить тяжёлую работу. Обрядовые всегда были связанны с самыми важными событиями в жизни людей (свадьба, проводы, похороны, гадание…). Самый большой пласт в народном творчестве – это лирические песни, они описывают чувства и переживания, показывая душевное состояние человека.
В советское время русская народная песня широко распространилась и обрела новую жизнь. Она сыграла огромное значение в формировании национального характера и самосознания. Народная песня для русского человека всегда будет воплощать его культуру, память, быт. Во многих из них прослеживается слияние человека и природы. Воспеваются широкие степи и поля, белые березы, необъятные просторы, снега Сибири, воды Байкала.
Песнь воплощает в себе искренность и эмоциональность, а иногда она подобна молитве. Русская песня всегда будет выражать национальное самосознание народа.