Объяснение:
Фредерик Шопен родился 22 февраля 1810 года в деревне Желязова-Воля недалеко от Варшавы (Польша). Прекрасный музыкальный вкус будущему композитору привила его мать, которая хорошо играла на фортепиано и пела. Необыкновенные музыкальные а также самое важное – любовь к игре на фортепиано, проявились у Фредерика еще в раннем детстве. С семи лет с мальчиком начал заниматься известный пианист Войцех Живный. К двенадцати годам Фредерик достиг уровня лучших пианистов Польши. С 1823 года Шопен учился в Варшавском лицее. После окончания училища, Шопен начал изучать теорию музыки в классе композитора Юзефа Эльснера. Благодаря покровительству князей Четвертинских и Антона Радзивилла, Фредерику удалось попасть в высшее общество.
С 1829 года Фредерик Шопен начал активно выступать со своими произведениями в Вене. В круг общения Шопена входили многие молодые музыканты и крупнейшие европейские композиторы – Ф. Гиллер, Тюлон, Стамати, Франкомм, Беллини, Берлиоз, Шуман, Мендельсон, художник Э. Делакруа, писатели В. Гюго, Г. Гейне и другие.
5 (17) октября 1849 года оборвалась краткая биография Шопена. Похоронили великого композитора на кладбище Пер-Лашез в Париже.
Музика в моєму житті
Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радіти й плакати, може до пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани.
Музика — стародавній вид мистецтва, здатний об'єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. Різні за характерами, звичками, поглядами на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, однаково схвильовано й благоговійно завмирають під зливою дивовижних, чаруючих звуків. І вже на другий план відходять життєві негаразди й турботи, залишається тільки влада мистецтва, яке очищає душу від усього несуттєвого, мізерного, буденного, підносить нас до висот розуміння смислу життя.
Я люблю музику, особливо духовну. Слухаючи її, розумієш, що тільки Боже благословення могло до композиторові створити таку красу, таку досконалість поєднання звуків, таку чистоту й гармонію.
Здається, розкривається церковна баня і з блакиті небесної ллється на людей Божа благодать. І злітають в небо голуби, і лагідне сонце пестить своїм промінням землю, і лунають десь у височині кришталеві дзвони.
Музика Максима Березовського... Від неї світлішає похмурий день, зникає втома, з'являється бажання творити добро, прощати зло, любити людей і весь цей незбагненно прекрасний у своїй гармонії світ...
Багато видів мистецтва існує в ньому, кожен з них — джерело естетичної насолоди. Але музика — це завжди зустріч з радістю польоту, з можливістю мріяти й сподіватися на здійснення своїх сподівань.
