• Нормы всегда взаимодействуют друг с другом и сплетаются в одну систему.
• Правовых норм очень много, они разнообразны.
• Нормы закрепляют все важные, необходимые для общества, отношения.
• Правовые нормы конкретны – у них есть только одно, определенное толкование.
Какие два механизма регулирования общественных отношений назвал автор? В чём он видит причину многообразия социальных норм?Если нарушаются неправовые социальные нормы, действуют меры общественного воздействия, такие как общественное осуждение. А в случае нарушения правовых норм нарушителем озаботится уже государство – тут будут работать государственные органы, такие как полиция и суд.
Многообразие норм является следствием того, что существуют как правовые, так и неправовые нормы, и они присутствуют на каждом уровне – как между группами, так и между отдельными людьми. Эти нормы иногда дополняют друг друга, а иногда и противоречат. Их хитросплетения и приводят к этому многообразию – человек должен следовать и тем, и другим, учитывать права всех и каждого, и в то же время следовать государственным законам и нормам.
Приведите по одному примеру нормы:1) конституционного права;
Родители обязаны обеспечить детям общее основное образование – по закону дети должны его получить, это их право, и они могут требовать его исполнения.
2) административного права;
"О порядке рассмотрения обращений граждан Российской Федерации" - любые обращения в государственные органы должны быть рассмотрены. Если вам кажется, что ваши права ущемляют – вы можете сразу обратиться в суд, и ваш запрос рассмотрят. Что будет дальше – неизвестно, но вы можете быть уверены, что его рассмотрели
3) гражданского права.
Все имущественные отношения. Гражданское право регулирует все договоры дарения, купли и продажи. К примеру, если вы купили то-либо, то по гражданскому праву бывший владелец предмета не может претендовать на владение этим предметом.
В некоторых случаях моральная и правовая оценки одного и того же поступка противоположны. Смоделируйте подобную ситуацию. В чём состоит опасность подобной ситуации?
Опасность в том, что человек, совершая поступок из моральных убеждений, нарушает закон. Это опасно для него, потому что его поступок может рассматриваться как преступление. Таким образом человек может быть наказан за совершение морально хорошего поступка.
Если человек убивает опасного преступника, угрожавшего кому-нибудь оружием, то его могут посадить в тюрьму, хотя он только что кому-то жизнь. С точки зрения морали он поступил правильно, а с точки зрения закона – нет.
Дон Кіхот – чоловік, котрий зачитується лицарськими романами, після чого сам починає жити їми. Здавалось би, що тут немає нічого дивного, і це нормально для людини, котра цікавиться цим жанром. Але проблема Кіхота була в тім, що він жив у цих романах.
Реальність відійшла на другий план, Кіхот починає вважати себе середньовічним лицарем. Герой, крім гарного імені, ще й мав зброєносця, котрим був його друг Санчо Панса. Також, у нього був кінь і дама серця – Дульсінея, котру він також вигадав. Як у справжнього лицаря, він мав зброю, котру виробляв з того, що було вдома.
Як відомо, лицар характеризується мужністю, відчуттям справедливості. Усі подвиги Дон Кіхота були кумедними – вітряк був велетнем, домівка була замком, тощо. Якщо придивитись до Дона Кіхота, можна побачити, що у нього дуже розвинені найкращі людські якості, котрі він втратив у спробах стати справжнім лицарем. Його вроджена справедливість та бажання покращити інших людей стають комічними. Нажаль, його спроби не завжди мають результати саме тому, зо він встратив ту саму реальність.
Усі вчинки Дон Кіхота не мають нічого спільного з бажанням мати багатство, славу. Коли читач знайомиться з героєм, він починає поважати Кіхота, тому що він бореться зі злом, бажаючи зробити світ кращим, але єдина проблема у тому, що Дон Кіхот бачить зло там, де його зовсім немає. Читач хоч і розуміє весь абсурд його діянь, співчуває і вболіває за Дон Кіхота, хоча і розуміє, що це все являється його фантазією, котра ніколи не стане явою. Так чи інакше, образ лицаря по-своєму трагічний, але дуже симпатичний читачам.
Незважаючи на своє божевільне захоплення, Дон Кіхот проявляє надзвичайну обізнаність у різноманітних життєвих питаннях, і стає наставником для Санчо Панса. У міркуваннях про політику, свободу, войну і мир, виховання він повстає як гуманіст. Можна сказати з великою впевненістю: Дон Кіхот був дуже розумною людиною, і його захопленість романами зіграла з ним злий жарт. На радість читачеві, Дон Кіхот все ж таки зрозуміє, що він живе у вигаданній реальності, і світ стає перед ним таким, яким він є насправді, але оточуючі знущаються над ним і створюють видимість скривленної реальності.
Дон Кіхот закінчує свої мандрування тоді, коли його мрія стає реальністю, і він знаходить собі справжню пригоду. Той лицар, котрого зустрів Дон Кіхот був насправді бакалавром, і з легкістю переміг нашого Лицаря Сумного Образу. Кіхот повернувся додому, відрікся усіх своїх діянь та признав, що він загрався і це лише його фантазія.