Основними принципами охорони здоров'я в Україні є:
визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним із головних чинників виживання і розвитку народу України;
дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних із ними державних гарантій;
гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення;
рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної до та інших послуг у галузі охорони здоров'я;
відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обгрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість; орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичної до поєднання вітчизняних традицій і досягнень зі світовим досвідом у галузі охорони здоров'я;
попереджувально-профілактичний характер, комплексний;
соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я;
багатоукладність економіки охорони здоров'я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції;
децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров'я на правовій і договірній основі.
Система українського законодавства про охорону здоров'я
Систему українського законодавства про охорону здоров'я становлять:
– Конституція, зокрема ст. 28 надає людині право захисту від примусового залучення до медичних, наукових чи інших дослідів, які можуть завдати шкоду здоров'ю або бути такими, що становлять загрозу для життя; ст. 49, яка встановлює право кожної людини на охорону здоров'я, медичну до та медичне страхування; ст. 50 встановлює право на безпечне для життя і здоров'я довкілля тощо;
– загальне законодавство про охорону здоров'я, що грунтується на встановленні правового регулювання найважливіших питань охорони здоров'я, медичної та фармацевтичної діяльності. Основи законодавства України про охорону здоров'я – зведений, консолідований законодавчий акт, який комплексно охоплює найважливіші відносини галузі охорони здоров'я, виконує роль базового системоутворюючого законодавчого акта, на якому грунтується законодавство про охорону здоров'я; Закон України від 12 грудня 1991 р. "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ", Закон "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Закон України від 23 червня 1995 р. "Про донорство крові та її компонентів", Закон України від 16 липня 1999 р. "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині”, Закон України від 22 лютого 2000 р. "Про психіатричну до ", Закон України від 6 квітня 2000 р. "Про захист населення від інфекційних хвороб".
Серед актів законодавства, розроблених і прийнятих на підставі відповідних норм Основ законодавства України про охорону здоров'я, слід також назвати закони України від 4 квітня 1996 р. "Про лікарські засоби", від 5 липня 2001 р. – "Про протидію захворюванню на туберкульоз", від 15 лютого 1995 р. – "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", від 26 квітня 2001 р. – "Про охорону дитинства", від 5 жовтня 2000 р. – "Про курорти" тощо.
Объяснение:
Чем то
Приведем список признаков по которым можно определить низкая ли самооценка у человека:
большое количество критики в свой адрес, причем как по делу, так и на ровном месте;неудовлетворенность любыми своими действиями и результатами;слишком сильная реакция на постороннюю критику;болезненная реакция на высказанное о себе мнение, даже положительное;страх сделать что-то неправильно;нерешительность, требуется долгое время на размышления, прежде чем что-либо сделать;нездоровая ревность;сильная зависть, особенно когда окружающие чего-то добились;навязчивое желание угождать, буквально стелиться перед другими;ненависть к своему окружению, беспричинная злость на других;постоянные оправдания;желание защищаться от всего на свете;непреходящий пессимизм;большое количество негатива во всем.Заниженная самооценка заставляет человека гораздо сильнее страдать от неудач. Любая проблема является временной, особенно если начать вовремя ее решать.
Если личность неуверенная, то она будет усугублять неприятность до тех пор, пока она не станет неразрешимой, в итоге опустит руки и оставит все на самотек, что принесет проблемы во всех сферах жизни.
Такой подход на постоянной основе будет усугублять самооценку, заставит почувствовать себя ничтожеством, в итоге возненавидеть самого себя.
Общество очень чутко относится к этому и как только станет заметным ваше негативное отношение к себе, окружающие начнут к вам хуже относиться. Чем дальше, тем больше, что в итоге закончится отчуждением и отшельничеством, глубоко несчастливым существованием, отсутствием денег и личной жизни, психоэмоциональными расстройствами.
Существует абсолютная закономерность: начнешь уважать себя, и тебя будут уважать другие вот
Добро и зло - две стороны медали,
А чья важней, зависит от морали.
МОРАЛЬНОЕ ПРАВО - для большинства это система обеспечения собственной правоты.
Источник: МОРАЛЬ- « Нравственные правила, по которым живет совесть»