В некотором царстве , в некотором государстве, все люди вдруг стали одинаковые.
Проснувшись рано утром, и выйдя на улицу свет не заря, все чуть ли дар не потеряли от увиденного. Ходя так несколько дней, им было очень не привычно видеть всех в таком же облике, всех одинаковых и похожих друг на друга людей. Они ни то что бы были похожи, так они еще мыслили, одевались, и совершали различные ошибки одинаково, даже не думая о том, что кто-то повторяет друг за другом!
неделя, месяц, год, все свыклись, и начали жить прежней жизнью как и раньше, но только одинаково.
Вот:)
Вроде так.
ловнаТвір на тему: "Які цінності є важливішими: матеріальні чи духовні?" |
ТВІР НА ТЕМУ: “ЯКІ ЦІННОСТІ Є ВАЖЛИВІШИМИ: МАТЕРІАЛЬНІ ЧИ ДУХОВНІ?”
4.57/5 (91.37%) 190 голос[ов]
Здавалося б, що в сучасному прагматичному світі найголовнішим мірилом статусу людини в суспільстві має бути її мораль, доброчесність, ввічливість, адже саме так було споконвіку. Проте яку картину ми маємо змогу гати насправді? Коли ми роззирнемося навколо незашореним поглядом, то помітимо, що все це давно в минулому: зараз практично усім керують гроші. Про яку моральність можна говорити, якщо прикра тенденція сьогодення за до засобів масової інформації щоденно демонструє нам невтішну картину: невигадані історії реальних людей, які здатні зрадити усі свої моральні ідеали задля кількох банківських рахунків…
Як часто зустрічаємо інформацію, що в одному провінційному містечку обікрали дітей-сиріт та поїхали жити на Багами?Або що один юнак у Харкові обшукав беззахисних бабусь , розповідаючи немічним стареньким , що він їхній онук? Де ж духовні цінності цих людей? Невже вони не розуміють, що їх засмокче грузька трясовина пихи, марнославства, марнотратства?!
Невже вони не розуміють, що заробивши ці криваві гроші, будуть приречені на вічні муки і не знайдуть спокою ні за життя ні після смерті?!
Яскравим прикладом цього одвічного протистояння моральних та матеріальних цінностей є твір Івана Карпенка-Карого « Мартин Боруля», де порушено постійну людську проблему – підміну особистих духовних цінностей (порядність, вірність, відданість, працелюбство) класовою приналежністю та матеріальними статками.
У творі показано дещо гротескну картину того, як одна родина намагається зламати себе, свої моральні принципи, зрадити вірі та звичаям своїх предків для того, аби увійти до вищого суспільного кола. Хіба це не приклад заміщення моральних цінностей матеріальним? Хіба можна «ламати» себе?! Намагатися забути все, зішляхтитися задля того, щоб вас називали «високоповажним паном»?! Хіба це не абсурд?! Та які ж статки та титули замінять вам, Мартине Геннадійовичу Боруле, щастя доньки, яку ви прагнули віддати за нелюба чи зламану долю сина, яку ви вирішили за нього?!
Яка ж мораль цього твору? Звісно, кожен з нас, прочитавши твір усвідомлює,що матеріальні статки не здатні зробити нас щасливими, адже людині, яка не має моралі, гроші не до бути людиною.
Тому я вважаю, що ні в якому разі не можна надавати перевагу грошам та владі, адже всі ваші статки ви не заберете з собою у могилу, а моральність та духовність супроводжуватимуть вас завжди…
Як на мене, найвлучніше сказав Григорій Сковорода, який, проживши довге та насичене мандрами та знайомствами життя, не піддався матеріальним спокусам та статкам, коли попрохав, щоб на його надгробку викарбували такий вислів : «Світ ловив мене, але не спіймав».
Неделю спустя после завершения зимних Олимпийских игр президент России завоевал золотую медаль на Оккупационных играх – они начались в украинском Крыму, не слишком далеко от Сочи. Захват Крыма был произведен без единого выстрела… Неплохо, учитывая, что на этом полуострове, по площади не намного превосходящем Израиль, живут более двух миллионов человек.
Рука России в бархатной перчатке на горле Крыма стала иным проявлением «Новой России», показанной миру ранее в Сочи на Олимпиаде.
Вот краткая хронология событий, удар за ударом.
Сначала вооруженные люди ворвались в крымский Парламент и вынудили законодателей проголосовать за нового премьер-министра – за закрытыми дверями. Голосуя перед огнестрельным оружием, это «Охвостье» избрало политика, чья партия «Русское единство» наскребла всего три места из 100 возможных на местных выборах.
Под прикрытием этого демократического фигового листка был сфабрикован инцидент – атака ночью на штаб милиции в крымской столице. Была только одна небольшая проблема: жители из соседних зданий не слышали выстрелов нападавших, и ущерб, нанесенный штабу, репортерам показать так и не смогли.
В ответ на этот «инцидент» солдаты Путина веером по Крыму якобы для защиты русскоязычного населения, хотя ранее ни один человек не пострадал. В ходе блестяще срежиссированной операции российские солдаты оцепили украинские базы, заблокировали все порты и аэропорты и установили КПП с российскими флагами на двух магистралях, соединяющих Крым с континентальной частью.
И хотя предположительно в Крыму находятся порядка 13 тысяч российских солдат, все они одеты в форму без опознавательных знаков. На то, что операция была спланирована заранее, указывает и тот факт, что сообщений о том, что какой-либо иностранный контингент затерялся и спрашивал, куда идти, не поступало.
На востоке, в пяти километрах от Керчи, колонна бронированных авто, по сообщениям, подошла к российской пристани. В понедельник 3 марта премьер-министр России Медведев постановил начать строительство моста через Керченский пролив (до сих пор – международные воды), которое обойдется в 3 млрд долларов.
Как ни странно, совсем недавно, еще в пятницу 28 февраля, директор Московского центра Карнеги Дмитрий Тренин заявил западным журналистам, что Путин просто реагирует на события, изо всех сил стараясь «не отставать».
На самом деле вторжение в Крым – это тщательно спланированный военно-политический план. Крым-2014 – это немного Венгрия-1956, немного Чехословакия-1968, немного Афганистан-1979…
Кремлевская оккупация – дело рук не одинокого истеричного адмирала российского флота в Севастополе. Эта операция – дисциплинированная, непрерывная цепь команд из Кремля.
Россия годами готовила политическую почву, финансируя пророссийские партии и ассоциации Крыма. Только в месяце влиятельный кремлевский стратег Владислав Сурков посетил полуостров. Новый мэр Севастополя – гражданин России. В течение всего нескольких часов после прибытия российских войск над Крымом таинственным образом взвились новенькие флаги РФ – странная картина в регионе, принадлежащем Украине с 1954-го года.
Остается неясным, сколько русскоговорящих крымчан сменили свою государственную принадлежность всего за одну ночь – после 70 лет пребывания в составе Украины.