Для Китаю друга половина XIX ст. була часом погіршення економічної, соціальної та політичної ситуації. Зростання чисельності населення відбувалося набагато швидше за збільшення кількості оброблюваних земель. Це загострило продовольчу проблему, що зумовило зниження рівня життя населення. Час від часу виникали антиімперські таємні товариства й відбувалися повстання проти маньчжурів, однак успіху вони не мали. Зростало й невдоволення національних меншин, пригноблених маньчжурською владою.
Китай був «закритий» для іноземного капіталу, усі торговельні операції здійснювалися через одну фірму, яку підтримувала держава. Європейські підприємці марно намагалися «відкрити» китайський ринок для своїх товарів. Оскільки Китай обходився виробленою в країні продукцією, то не потребував європейських товарів. Дорогу європейській торгівлі проклав опіум, який за сприяння корумпованих китайських чиновників завозили в країну контрабандою. Опіумна контрабанда призвела до відтоку з Китаю срібних грошей, що знецінило китайський юань і зумовило підвищення податків і збідніння селян. У країні наростало соціальне напруження й посилювались антиманьчжурські настрої.
Подробнее - на -
Объяснение:
А судьба у человека у каждого своя, судьба зависит от того, какой человек, и как он ведет себя в обществе.
Вот представим такую ситуацию человек, со всеми дружит легко входит в контакт. У него есть друзья в школе и во дворе.
Человек вырастает у него есть работа, хорошее образование, и любимая семья
Его судьба сложилась хорошо, потому что он с самого детва, прилежно учился всем нуждающимся в
А теперь прямо противоположную ситуацию представим, ребенок плохо учится, дерется со всеми во дворе, прогуливает школу.
Ребенок вырастает.
У него нет ни семьи не детей, ни работы, ничего нет.
Как сложилась судьба такого человека?
плохо потому что он не нуждающимся, ни с кем не дружил, и у него ничего, нет потому что он проявил с плохой стороны себя.
вот поэтому и плохо сложилась его судьба.
Вот два ярких примера иллюстрирующих две судьбы.