Министерство социального обеспечения и здравоохранения принимает меры для выявления, предотвращения возникновения и ликвидации вредных для здоровья факторов окружающей среды.
Министерство социального обеспечения и здравоохранения:
руководит охраной здоровья и отвечает за усовершенствование законодательства об охране здоровья
отвечает за нормативно-правовую базу по контролю за химикатами в части профилактики вредного воздействия на здоровье
контролирует применение и развитие генной технологии
регулирует контроль биотехнологии, следит за развитием этой сферы, а также за воздействием биотехнологии на здоровье и жизненную среду человека
координирует оценку вредного воздействия на здоровье человека наноматериалов и нанотехнологии.
является верховным контрольно-надзорным органом в сфере защиты населения от вредной радиации
координирует организацию мер по обеспечению здоровья окружающей среды в муниципалитетах.
Какие факторы окружающей среды причиняют вред здоровью человека?
Кроме собственного генотипа и образа жизни, на здоровье человека влияют, в частности, аэрозольное загрязнение открытого воздуха и воздуха в помещении, радиация и пассивное курение. Шум в окружающей среде и плесень в жилых помещениях также причиняют серьезный вред здоровью.
Деятельность, причиняющий вред окружающей среде и здоровью человека
Для осуществления деятельности, потенциально вредной для окружающей среды и здоровья человека, необходимо получить соответствующее разрешение от органов власти по охране окружающей среды. Разрешения для осуществления деятельности в сфере лесного сектора, химической промышленности, энергопроизводства, животноводства или рыборазведения предоставляют ведомства по охране окружающей среды. В случае если экологически вредная деятельность может причинять вред также и здоровью человека, орган по охране окружающей среды просит заключение у органов здравоохранения.
ответственность муниципалитетов за охрану здоровья населения
Муниципалитеты обязаны продвигать и контролировать охрану здоровья на своей территории. Муниципалитеты обязаны информировать население об охране здоровья и организовать соответствующие инструктаж и консультацию. В муниципалитетах меры по охране здоровья выполняет назначенная муниципалитетом комиссия или прочая структура (муниципальное медицинское ведомство).
Муниципальное медицинское ведомство обязано, совместно с другими органами власти и ведомствами, заранее принимать меры для предотвращения, выявления и ликвидации вредного воздействия на здоровье населения.
Муниципалитеты обязаны подготовить и согласовать план контроля за охраной здоровья населения (для постоянного муниципального контроля данной сферы).
Региональное управление органов государственной власти регулирует и контролирует охрану здоровья на своей территории и дает оценку о качестве и выполнении муниципальных планов контроля за охраной здоровья населения.
На своих территориях муниципальные органы власти охраны здоровья контролируют:
лицензированную деятельность
водоснабжение, водоотведение, муниципальные водоканальные учреждения
качество воды на пляжах и в бассейнах
отходы, сточные воды, общественные туалеты
жилые помещения и прочие помещения, где находятся люди
общественные территории, здания и учреждения
уничтожение микробов и вредителей.
Объяснение:
Объяснение:
1.необережне поводження з вогнем;
використання факелів та паяльних ламп для відігрівання замерзлих труб центрального опалення, водопостачання чи каналізації;
несправності та неправильна експлуатація приладів газопостачання та опалення;
порушення правил пожежної безпеки при експлуатації побутових споживачів електроенергії.
2. первинна;
основна;
кінцева.
3.за наявності в приміщенні, де виникла пожежа, легкозаймистих речовин (наприклад, значна кількість паперу) або вибухонебезпечних приладів та речовин (наявність газового балона, ємностей зі спиртом, бензином тощо)
4.Вогнегасники, внутрішній пожежний кран, вода, пісок, кошма, азбестове полотно, відро, лопата та ін.
5.Вогнега́сник — технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в ньому, під дією надмірного тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування однією людиною.
Вогнегасники розрізняють за спрацьовування:
автоматичні — стаціонарно монтуються в місцях можливого виникнення вогню.
ручні (приводяться в дію людиною) — розташовуються на спеціально оформлених місцях.
комбінованої дії - мають переваги обох вищеописаних типів.
У залежності від акумуляторної вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на п'ять видів:
вуглекислотні;
повітряно-пінні;
порошкові;
водні;
аерозольні.
За обсягом корпуса:
ручні малолітражні з обсягом корпуса до 5 л;
промислові ручні з обсягом корпуса від 5 до 10 л;
стаціонарні й пересувні з обсягом корпуса понад 10 л.
За подачі вогнегасного складу:
під тиском газів, що утворюються в результаті хімічної реакції компонентів заряду;
під тиском газів, що подаються зі спеціального балончика, розміщеного в корпусі вогнегасника;
під тиском газів, закачаних у корпус вогнегасника;
під власним тиском вогнегасного засобу.
По виду пускових обладнань:
з вентильним затвором;
із запірно-пусковим обладнанням пістолетного типу;
з пуском від постійного джерела тиску.
пінами: хімічною або повітряно-механічною.
Порошкові вогнегасники діляться на:
вогнегасники з порошком загального призначення, яким можна гасити пожежі класів A, B, C, E;
вогнегасники з порошком загального призначення, яким можна гасити пожежі класів B, C, E.
двокомпонентні
дає змогу одній людині одночасно використовувати сухий хімікат і піну, що надходять через шланг з двома лініями. Двокомпонентна система придатна для гасіння займистих вуглеводнів, тому що суха пудра ефективно збиває полум'я.
Спеціальні вогнегасні системи
вогнегасна система розприскувального типу, яка зрошує охоплену вогнем ділянку діоксидом вуглецю замість води. Зрошення діоксидом вуглецю використовують для захисту машинних і моторних відділень; система містить аудіовізуальну аварійну сигналізацію, механізми зупинки, а також автоматичну вентиляцію для захисту від задушної дії діоксиду вуглецю.
Використовувані вогнегасні порошки
це мінеральні солі з різними добавками, що перешкоджають злежуванню й комкуваню. Як основу для вогнегасних порошків використовують фосфорноамонійні солі (моно-, диамонійфосфати, амофос), карбонат і бікарбонат натрію й калію, хлориди натрію й калію й ін. Як добавки — кремнеорганічні сполуки, аеросил, біла сажа, стеарати металів, нефелін, тальк й ін.
газові
До їхнього числа відносяться вуглекислотні, у яких у якості вогнегасної речовини застосовують зріджений диоксид вуглецю (вуглекислоту), а також аерозольні й вуглекислотно-брометилові, зарядом у яких слугує галойодовані вуглеводні, при подачі яких у зону горіння гасіння наступає при відносно високій концентрації кисню (14-18%).